Жертви Революції гідності
Кількість смертей у Революції гідності сягнула трохи більше 200 осіб під час акцій протесту Євромайдану 2013–14 та наступних проросійських заворушень.
Євромайдан ред.
Під час подій протестів Євромайдану в Києві з 21 листопада 2013 року по 23 лютого 2014 року в українській столиці в результаті вуличних сутичок було вбито 110—123 демонстрантів та 18 поліцейських.[1][2][3] Крім того, ще один учасник Євромайдану був забитий ножем у результаті зіткнень із проросійськими активістами 13 березня 2014 року в Донецьку .[4]
Кримська криза ред.
Під час анексії Криму Росією з 23 лютого по 19 березня 2014 року було вбито шість людей. Серед загиблих: троє протестуючих (двоє проросійських та один проукраїнський),[5][6][7][8] два солдати[9] та один кримський солдат СДФ.[10] Двох вбитих українських солдатів регулярно включають до числа загиблих військових із війни на Донбасі.[11] 10 серпня 2016 року Росія звинуватила спецназ України у проведенні рейду поблизу кримського міста Армянськ, в результаті якого загинули двоє російських військових. Уряд України відхилив повідомлення як провокацію.[12]
Одеські зіткнення та вибухи в Харкові ред.
У період з 26 січня по 27 грудня 2014 року в місті Одеса відбулися епізодичні зіткнення. Найбільш смертоносними були сутички в Одесі 2 травня 2014 року, коли було вбито 48 протестуючих[13] (46 проросійських та 2 проукраїнських).[14][15] Крім того, одна людина загинула під час вибуху бомби в Одесі 27 грудня 2014 року. Того ж дня під час вибуху в місті Херсон загинув ще одна особа. Обидва чоловіки були ідентифіковані як терористи в обох вибухах.[16] Пізніше, у 2015 році, 22 лютого, під час мітингу у Харкові вибухнула бомба, в результаті якої загинули чотири людини[17] включаючи міліціонера.[18]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Kozlenko, Svetlana; Heintz, Jim (20 лютого 2015). Troubled Ukraine Marks Year Since Protest Bloodbath in Kiev. ABC News. Associated Press. Архів оригіналу за 21 February 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
- ↑ The crisis in Ukraine. theday.co.uk. 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 30 липня 2015.
- ↑ Andrew Wilson (October 2014). The High Stakes of the Ukraine Crisis (PDF). currenthistory.com. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 30 липня 2015.
- ↑ Moscow uses death of protester to argue for 'protection' of ethnic Russians in Ukraine. Telegraph.co.uk. 14 березня 2014. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
- ↑ Two die in rallies outside Crimean parliament, says ex-head of Mejlis. Kyiv Post. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 26 February 2014. Процитовано 27 лютого 2014.
- ↑ Finley, JC (27 лютого 2014). Unrest in Crimea leaves 2 dead; government buildings seized. United Press International. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
- ↑ [Deceased Crimean Tatar was captured by "vigilantes" on the way to the military enlistment office] (рос.). LB.ua. 17 березня 2014 https://web.archive.org/web/20140318050317/http://society.lb.ua/life/2014/03/17/259752_pogibshiy_krimskiy_tatarin_shel.html. Архів оригіналу за 18 March 2014. Процитовано 30 липня 2015.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка);|trans-title=вимагає|title=або|script-title=(довідка) - ↑ [The brutally killed Crimean Tatar was named Resat Ametov. Three young children were left orphaned.] (рос.). censor.net.ua. 18 березня 2014 https://web.archive.org/web/20141006081719/http://censor.net.ua/news/276351/zverski_ubitogo_krymskogo_tatarina_zvali_reshat_ametov_troe_maloletnih_deteyi_osiroteli_foto. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2015.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка);|trans-title=вимагає|title=або|script-title=(довідка) - ↑ Russian marine kills Ukraine navy officer in Crimea, says ministry. Reuters. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 8 April 2014. Процитовано 2 жовтня 2014.
- ↑ Saul, Heather; Sengupta, Kim (19 березня 2014). Ukraine crisis: Pro-Russian troops storm naval base as Clinton warns of 'aggression' from Putin. The Independent. Архів оригіналу за 19 March 2014. Процитовано 30 липня 2015.
- ↑ Книга пам'яті загиблих [Memorial Book to the Fallen]. Herman Shapovalenko, Yevhen Vorokh, Yuriy Hirchenko (Ukrainian) . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 січня 2015.
- ↑ Putin accuses Ukraine of 'terror' over alleged Crimea raid. The Telegraph. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Gutman, Roy (24 травня 2014). As Ukrainians vote, legacy of Odessa fire that killed 48 has port city on edge. mcclatchydc.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2015.
- ↑ Accountability for killings in Ukraine from January 2014 to May 2016 (PDF). UN OHCHR. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2016. Процитовано 1 травня 2017.
- ↑ There was heroism and cruelty on both sides': the truth behind one of Ukraine's deadliest days. The Guardian. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 2 травня 2017.
- ↑ Miller, Christopher (28 грудня 2014). Two dead after Ukraine rocked by series of blasts. Mashable. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
- ↑ Kharkiv terrorist attack claims fourth victim - 18-year-old student. Unian. 24 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.
- ↑ Ukraine crisis: Deadly bomb blast hits rally in Kharkiv. BBC News. 22 лютого 2015. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.