Желіба Тамара Данилівна
Желіба Тамара Данилівна (16.01.1946, м.Городище, Черкаська обл.) – майстер традиційного народного мистецтва (1992р.), народна майстриня, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2017р.), член Національної спілки художників України (1992), педагог-організатор [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.].
| Тамара Желіба | |
|---|---|
| Народилася |
16 січня 1946 (78 років) м.Городище, Черкаська область |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | художниця, народна майстриня |
| Членство | Національна спілка художників України |
Біографія ред.
Тамара Желіба (в дівоцтві Мірошниченко) – народилася 16 січня 1946 року в місті Городище Черкаської області. Навчалася в Городищанській середній школі імені В.Чкалова. В 1969 році закінчила Московський народний університет мистецтв, факультет театральний. З 1969 року працювала методистом-інструктором, директором міського Будинку культури в м.Городище. 1969 – 1973рр. заочно навчалася в Канівському культурно-освітньому училищі (керівник хорового колективу). 1971-1973 – методист-інструктор Будинку культури с.Моринці Звенигородського району, Черкаської області. 1973-1975 – директор Шендерівського Будинку культури Корсунь-Шевченківського району. 1975-1983 – педагог-організатор дитячого клубу «Теремок». 1983 – 1986 – педагог-організатор в «Клуб юних техніків» в м.Елізово Камчатської області. 1986-2019 – педагог-організатор дитячо-підліткового клубу «Червоні вітрила» ОПК «Либідь» Солом’янського району м.Києва. Нині постійно проживає в м.Києві.
Творчість ред.
Тамара Данилівна за покликанням – художник, досліджувач українських народних звичаїв та обрядів, прихильник народної віри, безумовний патріот України. Народна майстриня володіє різноманітними декоративно-прикладними техніками. Навчала дітей і дорослих народному мистецтву та флористиці. Тамара Данилівна є також автором сценаріїв та організатором багатьох літературних (Т.Г. Шевченка, Л.Українки), тематичних та обрядово-звичаєвих свят (Купала, Калита, Перуна. Різдво Дажбоже). Нею написані і видані книги «Мистецтво флористики» (1993р.), збірка віршів «Відлуння» (1998р.).
Створила колекцію художніх робіт: «Від Коляди до Коляди»[1] - дохристиянських обрядово-звичаєвих свят; «У нашого Омелька невелика сімейка»[2] та колекцію народної ляльки-мотанки. Багаторазова учасниця тематичних та персональних виставок прикладного мистецтва, що проходили в різних закладах культури та освіти: Будинок вчителя, Український дім, Будинок жінки, Будинок вчених, Будинок природи, Будинок ветеранів, Родинний дім, в бібліотеках[3] та Будинках культури, навчальних закладах міста Києва.
Проводила майстер-класи: скульптура з мушлі, чарівна соломка, картина з природних матеріалів, флористика під склом, писанкарство[4].
З 2015 року – інвалід другої групи (загальне захворювання), звільнилася з роботи за власним бажанням, але продовжує свою діяльність. З 2016 року веде рубрику «Звичаї і традиції України»[5] в журналі «Українська родина», член редколегії журналу.
Методичні доробки в пресі:
«Чи вибере підліток клуб»;
«Живопись без кисти»;
«Флористика – це мистецтво»;
«Зазирни в душу дитини»;
«Щасти вам, юні».
Звання. Нагороди.
- Почесне звання "Гордість Києва" - 2005 рік
- "Киянка року" - 2011 рік
Відзначена нагрудними знаками: "Ветеран праці", "Подяка", "Гордість Києва".
Дипломи
Диплом ІІ ступеня в номінації «Мій Шевченко» Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» - 2018р.;
Диплом за вагомий внесок у розвиток позашкільної освіти та участь у ІІ Всеукраїнській виставці-фестивалі «Обдаровані діти України» - 2009р.;
Диплом в номінації «Кращий педагог-організатор року» - 2008р.;
Диплом за активну участь у проведені виставки «Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!» популяризацію мистецтва флористики в м.Києві – 2005р.;
Диплом за особистий вклад в організацію і проведення міського конкурсу «Не загуби своє майбутнє» - 1999р.
Примітки ред.
- ↑ "Будуть звичаї жить!". Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Споріднені по крові, і не тільки. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ Бібліотека ім.Наталі Забіли для дітей
- ↑ "Великий світ маленької писанки"
- ↑ Українська родина (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2021. Процитовано 2 квітня 2020.
Джерела ред.
- Ляльки, що прийшли з раю. [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.];
- "Україна - Держава моя" - конкурс творчих робіт [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Захисникам України наша любов і відданість
Посилання ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |