Вікіпедія

Жди меня (телепередача)

телевізійний серіал

«Жди меня» (укр. Чекай на мене, Жди мене) («Ищу тебя» (укр. Шукаю тебе) з 1998 по 2000 рік) — міжнародний телепроєкт, ток-шоу і в той же час національна служба пошуку людей. Виходить на російському телебаченні з 1998 року. У різний час передачу вели Ігор Кваша (1998—2012), Михайло Єфремов, Марія Шукшина, Олександр Домогаров, Чулпан Хаматова, Сергій Никоненко, Єгор Бероєв, Олександр Галибін, Ксенія Алфьорова та інші.

Історія

ред.

14 березня 1998 року вперше вийшла на ТБ під назвою «Шукаю тебе», а пізніше була перейменована в «Жди меня». Авторами ідеї були журналісти Оксана Найчук, Вікторія Ель-Муаллем і Сергій Кушнерьов[1]. Спочатку програма виходила на каналі РТР раз на місяць по суботах о 13:00 в прямому ефірі. Перші кілька випусків вела Оксана Найчук[2]. 13 червня 1998 року до неї приєднався Ігор Кваша. Наприкінці 1998 року закінчився контракт каналу РТР і телекомпанії BID. Незабаром був підписаний новий контракт, але телекомпанія більше не виробляла цю програму для РТР. Однак залишався один відзнятий випуск, який був показаний 26 вересня 1999 року на ОРТ.

З 7 лютого 2005 по 21 лютого 2022 року програма йшла в Україні.

Соціальний проєкт

ред.

На сьогоднішній день телепередача «Жди меня» переросла у величезний соціальний проєкт пошуку зниклих людей. З редакцією співпрацюють понад 500 добровільних помічників з Росії, СНД і країн далекого зарубіжжя. Програма багато років плідно працює з Департаментом карного розшуку МВС РФ. З 2000 до 2004 року виходила газета «Жди меня». У Москві на Казанському вокзалі є кіоск «Жди меня», де також можна залишити заявку на пошук людини[3].

Ведучі

ред.

Перші кілька випусків програми вела журналіст Оксана Найчук. 13 червня 1998 року до неї приєднався відомий актор Ігор Кваша. Починаючи з 12 жовтня 1999 року з ним у парі працювала актриса Марія Шукшина.

У 2005 році, на час декретної відпустки Шукшиної, програму вела Чулпан Хаматова, а замість хворого Ігоря Кваші — Олександр Домогаров. Навесні 2000 і 2008 років основного ведучого підміняв Сергій Никоненко.

З 30 листопада 2009 року по 19 квітня 2010 року замість Ігоря Кваші передачу вів Михайло Єфремов. Трохи пізніше вони працювали на проєкті поперемінно. Останній випуск за участю Ігоря Кваші вийшов в ефір 25 травня 2012 року, а 30 серпня того ж року він помер. 7 вересня 2012 року, на 9-й день після смерті Ігоря Володимировича Кваші, в ефір вийшов випуск в пам'ять про нього[4]. З 12 вересня по 14 листопада 2014 року в парі з Марією Шукшиній програму вів Єгор Бероєв, 21 листопада його змінив Олександр Галібін, а 26 грудня 2014 Марію Шукшину замінила Ксенія Алфьорова.

Музичне оформлення

ред.

У першому випуску програми у 1998 році використовувалася музика штатного композитора телекомпанії ВИД Володимира Рацкевича. Проте вже з наступного випуску, з 25 квітня 1998 року, вона була замінена на композицію Олександри Пахмутової «Спорожніла без тебе земля» з фільму «Три тополі на Плющисі», в цьому ж випуску змінилася і сама заставка, що проіснувала до осені 1999 року. У першому випуску на ОРТ музика Пахмутової була накладена на відеоряд заставки 1999—2004 років.

З 1999 по 2004 рік використовувався фрагмент з музики Антоніо Вівальді, а з 2004 по теперішній час — його аранжування.

Хронологія випусків

ред.

Шукаю тебе

ред.
Дата Час виходу в ефір Телеканал
14 березня — 22 грудня 1998 Субота в 13:00/13:05
РТР
26 вересня 1999 Неділя о 18:00
ОРТ
12 жовтня 1999 — 25 квітня 2000 Вівторок о 18:50/18:55/19:00
ОРТ

Жди меня

ред.
  • З 9 травня по 6 червня 2000 року програма виходить в ефір на Першому каналі у вівторок о 19:00.
  • З 22 червня по 12 вересня 2000 року на Першому каналі у вівторок о 20:00/20:05/20:15.
  • 18 і 25 вересня 2000 року — у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 2 жовтня 2000 по 25 червня 2001 року — у понеділок о 18:45/18:50/18:55/19:00.
  • З 9 липня по 12 листопада 2001 року — в ефірі у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 19 листопада 2001 по 27 травня 2002 року — у понеділок о 18:55/19:00.
  • З 3 червня по 2 вересня 2002 року — у понеділок о 18:20/18:25.
  • З 9 вересня 2002 по 11 серпня 2003 року — у понеділок о 18:50/19:00.
  • З 1 вересня 2003 по 21 серпня 2006 року — у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 4 вересня по 23 жовтня 2006 року — у понеділок о 18:20.
  • З 30 жовтня 2006 по 27 серпня 2007 року — у понеділок о 19:10.
  • З 3 вересня 2007 по 2 березня 2009 року — у понеділок о 18:20.
  • З 16 березня по 24 серпня 2009 року — у понеділок о 19:00/19:10.
  • З 31 серпня по 12 жовтня 2009 року — у понеділок о 20:00.
  • З 19 жовтня 2009 по 18 січня 2010 року — у понеділок о 18:50/19:00.
  • З 25 січня по 8 лютого 2010 року — у понеділок о 19:40.
  • З 15 лютого 2010 по 28 березня 2011 року — у понеділок о 20:00.
  • З 8 квітня 2011 по 12 жовтня 2012 року — у п'ятницю в 16:50/16:55/17:00/17:05.
  • З 20 жовтня по 24 листопада 2012 року — у суботу о 16:55.
  • З 30 листопада 2012 року програма виходить у п'ятницю в 16:50/16:55/17:00/17:05.

Міжнародний формат

ред.

З 2009 року програма «Жди меня» виходила у міжнародному форматі. Проводились телемости за допомогою супутникового зв'язку з Україною (до 2022 року), а також країнами СНД, Китаєм, США, Ізраїлем, Туреччиною і Аргентиною. У найбільших містах цих країн в спеціальних студіях збиралися люди, які бажали розповісти про тих, кого шукають.

Факти

ред.
  • У 2010 році програма встановила свого роду рекорд: їм вдалося організувати зустріч людей, які не бачилися 85 років.
  • На азербайджанському телеканалі Azad з 2010 року існує аналог передачі «Жди меня» — «Шукаю тебе» (азерб. Seni Axtariram) з ведучою Хошгадам Хідаят гизи.
  • В даний час[коли?] існують тільки дві країни на планеті, де програма «Жди меня» не допомагала в пошуку і не знаходила безвісти зниклих людей — це Антигуа і Барбуда і Республіка Кабо-Верде[5].
  • У 2008 році на основі сюжетів передачі був зроблений документальний міні-серіал «Неймовірні історії про життя», який транслювався також по ОРТ[6].
  • У 2003 році повторні випуски програми на «Першому каналі» транслювалися з сурдоперекладом.

Серія книг

ред.

У 2006 році видавництво «Ексмо» випустило першу книгу серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми» під назвою «Жди меня… Енциклопедія людських доль» (400 сторінок). Початковий тираж книги склав 12 000 примірників[7]. У 2007 році видавництво «Ексмо» випустило другу і третю книги серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми». Друга книга отримала назву «Жди меня… Лінія любові» (208 сторінок) і її первісний тираж склав 8000 екземплярів, а третя книга називалася «Жди меня… Лінія долі» (176 сторінок) і її первісний тираж склав 6000 примірників.

Примітки

ред.
  1. ↑ Теленеделя.
  2. ↑ «Шукаю тебе». «Музична правда» (17 квітня 1998).
  3. ↑ Російський портал про телебачення «ВокругТВ».
  4. ↑ Жди меня. Випуск 07.09.2012 (Основний). ЗАТ «Телекомпанія BID» (7 вересня 2012). — Випуски передачі.
  5. ↑ Медіа-кіт програми англійською мовою.
  6. ↑ Кінотеатр «Жди меня».
  7. ↑ ПЕРШИЙ ТОМ ВИЙШОВ З ДРУКУ!.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жди_меня_(телепередача)&oldid=43900859