Вікіпедія

Жан д'Ібелін (Арзуфський)

Коннетабль Єрусалиму
(Перенаправлено з Жан д'Ібелін (сеньйор Арзуфа))
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Жан д'Ібелін.

Жан д'Ібелін (фр. Jean d'Ibelin бл. 1211—1258), також відомий як Жан д'Арзуф (фр. Jean d'Arsuf)  — сеньйор Арзуфа з 1236 року та конетабль Єрусалима з 1251 року.

Жан д'Ібелін
фр. Jean d'Ibelin
Народився не раніше 1211 і не пізніше 1212
Помер грудень 1258[1]
Єрусалим, Аюбіди, Ayyubid Sultanated[1]
Учасник Сьомий хрестовий похід[1], Battle of Agridid[1] і Війна з ломбардцями
Титул lord of Arsurd[1]
Посада Конетабль Єрусалимського королівства[1], Баїліф Єрусалимського королівстваd[1], Баїліф Єрусалимського королівстваd[1] і Баїліф Єрусалимського королівстваd[1]
Батько Жан I д'Ібелін[1]
Мати Мелісанда Арсуфськаd[1]
Брати, сестри Баліан III д'Ібелін[1], Рауль Ібелінd[1], Балдуїн Ібелін[d][1], Гуго Ібелінd[1], Гі Ібелінd[1] і Ізабелла Ібелін[d][1]
У шлюбі з Alix of Cayphasd
Діти Balian of Arsufd[1]

Біографія ред.

Жан був молодшим сином відомого Жана I д'Ібеліна, «старого сеньйора Бейрута». Його старший брат Баліан д'Ібелін успадкував від батька сеньйорію Бейрута, а Жану дістався Арзуф. Під час перебування на посаді конетабля Єрусалима (з 1251 року), Жан двічі призначався регентом Єрусалимського королівства: в 1253—1254 роках від імені Конрада II і 1256—1258 роках від імені Конрадіна. Він також тричі був бальї (представником) регента Єрусалимського королівства: у 1247—1248 та 1249—1252 роках при регенті Генріху I Кіпрському та в 1258 році при регентші Плезанс Антіохійській.

В 1241 році Жан зміцнив існуючі укріплення Арзуфа. В цьому ж році він разом зі своїм двоюрідним братом Філіпом де Монфор і Джефрі Естрінгським підписав листа до імператора Фрідріха II, номінального регента Єрусалимського королевства. У листі, який підтримував Річард Корнуольський, який перебував в цей час в Палестині як хрестоносець, пропонувалося, щоб Фрідріх помилував усіх повсталих баронів і призначив Симона де Монфора, графа Лестера, бальї Єрусалимського королівства. Барони, у свою чергу, мали присягнути Симону та визнавати його владу до повноліття молодого короля Конрада II (яке мало наступити в 1243 році). Фрідріх II відповів відмовою[2].

У той час, як Сьомий хрестовий похід відволік увагу мусульман від Палестини, Жан скористався цим, і на початку 1250 року очолив напад на Бефсан (сучасний Бейт-Шеан). Він спустошив мусульманський табір і захопив місцевого еміра та 16 000 тварин.

Жан, як і його батько, мав правничу освіту, і він повторно використав деякі юридичні аргументи, які використовував його батько протягом своєї довгої кар'єри. У лютому 1251 року, незабаром після того, як він став бальї Єрусалимського королівства від імені регента, короля Кіпру Генріха I, Жан скликав в Акрі, у палаці своїх родичів, сеньйорів Бейрута, раду правників королівства. Там він запропонував, щоб суди найняли писарів для ведення письмових записів французькою мовою, і щоб Вищий суд (фр. Haute Cour) Єрусалимського королівства свої записи зберігав в замкненій скрині, ключі від якої мали бути у регента або його заступника і двох обраних правників. Ці реформи були прийняті баронами. Реформа звичайного суду була проведена в 1269 році, але реформа Вищого суду була відкладена до 1286 року.

У 1253 році Жан на кілька місяців заступив Генріха Кіпрського на посаді регента Єрусалимського королівства від імені відсутнього короля Конрадіна. У 1256 році він знову був призначений регентом при малолітньому Конраді III.

У 1257 році він підтвердив угоду з морською Анконською республікою, надавши їй комерційні права в Акрі в обмін на надання загону з п'ятдесяти солдатів протягом двох років. Анкона була союзником Генуезької республіки і Жан прагнув за допомогою свого договору залучити баронів та інших важливих гравців Єрусалимського королівства підтримати Геную проти Венеції у Війні Святого Сави. Його план зрештою провалився, і інші члени Ібелінського дому — Жан д'Ібелін Яффський та Жан II Бейрутський здійснили в 1258 році переворот, в результаті якого посаду бальї королівства, від імені регента короля Кіпру Гуго II надали Плезанс Антіохійській, колишній дружині сина Жана Баліана д'Арзуф. Жан змирився з результатами перевороту і примирився з Плезанс та Боемундом VI, що став при ній регентом-сеньйором Єрусалимського королівства. Коли Плезанс повернулась на Кіпр, Жана знову призначили на посаду бальї Єрусалиму.

У 1258 році він сприяв укладенню угоди між військовими орденами, госпітальєрами, тамплієрами та тевтонськими лицарями, яка регулювала їхні стосунки і припинила громадянську війну, що розпочалась із венеційсько-генуезькою війною Святого Сави.

Помер в Єрусалимі в цьому ж, 1258 році[3].

Родина ред.

В 1236 році Жан одружився з Алісою, дочкою Рохарда з Хайфи, від якої мав сина Баліана, що заступив батька на посаді сеньйора Арзуфа.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. ↑ Marshall, Christopher (6 жовтня 1994). Warfare in the Latin East, 1192-1291 (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-47742-0.
  3. ↑ JERUSALEM NOBILITY. fmg.ac. Процитовано 25 серпня 2022.

Джерела ред.

  • Marshall, Christopher (1992). Warfare in the Latin East, 1192—1291. Cambridge University Press.
  • Riley-Smith, Jonathan (1973). The Feudal Nobility and the Kingdom of Jerusalem, 1174—1277. Archon Books.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан_д%27Ібелін_(Арзуфський)&oldid=42225334