Плезанс Антіохійська
Плезанс Антіохійська або Плезанс де Пуатьє (фр. Plaisance de Poitiers; 1235/1236 — вересень 1261) — королева-консорт і регент Кіпрського королівства, а також регент (від імені свого сина — Гуго II) Єрусалимського королівства.
| Плезанс Антіохійська | |
|---|---|
| фр. Plaisance de Poitiers | |
| Народилася | 1235 |
| Померла | 1261[1] |
| Діяльність | консортка |
| Титул | King consort of Cyprusd |
| Посада | Регент Кіпруd і regent of Jerusalemd |
| Батько | Боемунд V (князь Антіохії) |
| Мати | Lucia of Segnid |
| Брати, сестри | Боемунд VI (князь Антіохії) |
| У шлюбі з | Генріх I і Balian of Arsufd |
| Діти | Гуго II |
БіографіяРедагувати
Плезанс народилась в родині Боемунда V Антіохійського та Лючієни ді Кассамо-Сені, родички папи Інокентія III[2][3]. У 1250 році вона вийшла заміж за короля Кіпру Генріха I, який помер у 1253 році. Новим королем Кіпру став їх малолітній син Гуго II, від чийого імені Плезанс стала правити як регент. Плезанс знову вийшла заміж — за Баліана д'Арзуф, але незабаром вони розлучилися і в 1258 їх шлюб був анульований.
Офіційним королем Єрусалима в цей час був король Німеччини Конрад IV, який ніколи не бував в Святій Землі. У 1254 році він помер, і титул перейшов до його сина Конрадина, який також перебував в Німеччині. По праву народження пост регента належав неповнолітньому Гуго II, який був наступним у списку спадкування і до якого перейшов би трон у разі, якби Конрадин не дожив до повноліття. В 1258 брат Плезанс, Боемунд VI привіз її з малолітнім Гуго в Акру і зажадав, щоб місцеві барони визнали їх, відповідно, королем Єрусалима і регенткою. З цим погодилися Жан д'Ібелін (граф Яффи та Аскалона), тамплієри та лицарі Тевтонського ордену, проте госпітальєри та інші стали в опозицію, воліючи визнавати титул Єрусалимського короля за відсутнім Конрадином.
Плезанс померла в 1261 році, і регентство над Кіпрським королівством перейшло до Гуго де Пуатьє, а регентство над Єрусалимським королівством — до її зведеної сестри Ізабелли де Лузіньян.
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.genealogics.org/getperson.php?personID=I00093370&tree=LEO
- ↑ Recueil des historiens des croisades. Historiens occidentaux. Tome second / publ. par les soins de l'Académie royale des inscriptions et des belles-lettres (FR). 1844-1895.
- ↑ Cange, Charles du Fresne Du (1869). ¬Les familles d'outre-mer (фр.). Impr. Nationale.
ДжерелаРедагувати
- Edbury, Peter W. (1997), John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem, Boydell Press