Жан Екарді (фр. Jean Aicardi; нар. 8 листопада 1926, Рамбує – пом. 3 серпня 2015, Париж[6] –  французький медик, який 1965 року описав синдром Екарді[7], а 1984 року – синдром Екарді-Гутьєр.

Жан Екарді
фр. Jean Aicardi
Народився 8 листопада 1926(1926-11-08)[1][2]
Рамбує
Помер 3 серпня 2015(2015-08-03)[3][1] (88 років)
Париж, Іль-де-Франс
Країна Flag of France (lighter variant).svg Франція
Діяльність лікар, невролог
Alma mater Паризький університет
Знання мов французька[4][5] і англійська[5]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

БіографіяРедагувати

Син військово-морського офіцера та сьома дитина в сім'ї з дев'яти дітей. Жан Екарді вивчав класичну літературу у Версальському ліцеї Ош. 1945 року поступив до Паризького медичного факультету. 1951 року одержав посаду інтерна у «Лікарнях Парижа» (Hôpitaux de Paris), де працював під опікою професора Дебре в «Лікарні хворих дітей» (Hôpital des Enfants Malades) та Гарсена в лікарні Сальпетрієр. 1955 року захистив докторську дисертацію на медичному факультеті Паризького університету[8]. Дисертація була присвячена темі судом у перший рік життя.

З 1955 до 1956 року Екарді провів у США, де працював у Бостонській дитячій лікарні та Гарвардській медичній школі. Повернувшись до Франції у «Лікарню хворих дітей», він був призначений 1957 року керівником клініки, а 1961 року лікарем-асистентом «Лікарень Парижа». 1958 року він одружився з Жанною Кутюр'є. Дітей у подружжя не було.

До 1964 року працював медичним аташе на службі у Февра, потім був співробітником професора Стефана Тіффрі в лікарні Сент-Венсен де Поль до його від'їзду в 1979 р., у цій лікарні Екарді розвивав нейропедіатрію.

Як фахівець з епілепсії, він публікує численні статті французькою, англійською чи іспанською мовами. У 1979 році Екарді повернувся в «Лікарні хворих дітей», щоб заснувати там відділення дитячої неврології.

Згодом Екарді виїхав до Лондона, де був призначений почесним професором Інституту здоров'я дітей та почесним консультантом на Грейт-Ормонд-стріт. Потім повернувся до Парижа до лікарні Робера Дебре.

Екарді був членом Європейського товариства дитячої неврології та Міжнародної асоціації дитячої неврології, президентом якої він пізніше став.

Екарді написав декілька книг, визнаних у всьому світі: «Хвороби нервової системи в дитинстві» та «Епілепсія у дітей». Він був редактором та засновником журналу «Епілептичні розлади» (1994—2004). Його праця клініциста та дослідника була визнана на міжнародному рівні та вшанована численними почесними відзнаками.

НагородиРедагувати

  • Кавалер ордена Почесного легіону (2009)[9]
  • Медаль Корнелії де Ланге Нідерландського товариства дитячої неврології (1985)
  • Премія Гоуера Американського товариства дитячої неврології (1986)
  • Нагорода за дослідження епілепсії Американського товариства вивчення епілепсії (1995)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Munk's Roll
  2. various authors Prabook — 2018.
  3. http://www.avis-de-deces.net/f_jean-aicardi-paris-3eme-arrondissement-75003-paris_1989916_2015.html
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б Czech National Authority Database
  6. Docteur Jean AICARDI — Décédé le 03/08/2015, à l'âge de 88 ans. Архів оригіналу за 24 серпня 2015. Процитовано 4 червня 2022. 
  7. J. Aicardi, J. Lefebvre, A. Lerique-Koechlin. A new syndrome: Spasm in flexion, callosal agenesis, ocular abnormalities. Electroencephalography and Clinical Neurophysiology, Limerick, 1965, 19: 609—610. (англ.)
  8. (англ.) Jean Aicardi, MD — Curriculum vitæPDF Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 17 червня 2022. 
  9. Décret du 13 juillet 2009 portant promotion et nomination