Жан-Франсуа Шальгрен

Жан-Франсуа Шальгрен (фр. Jean-François Chalgrin ; 1739, Париж - 21 січня 1811, Париж) - архітектор французького неокласицизму, його "грецької", або "доричної", течії, що згодом став придворним архітектором Наполеона Бонапарта і одним з родоначальників "стилю імперії".

Жан-Франсуа Шальгрен
фр. Jean-François-Thérèse Chalgrin
Народився	1739[…] Со-Сен-Ремі
Помер	21 січня 1811(1811-01-21)[…] Париж
Країна	Франція
Діяльність	архітектор, митець
Alma mater	Академія архітектури Франції
Вчителі	Giovanni Niccolò Servandonid, Етьєн Луї Булле і Louis-Adam Loriotd
Відомі учні	Louis-Robert Goustd, Charles-François Viel de Saint-Mauxd, Жан Батист Клебер і Guy de Gisorsd
Знання мов	французька
Членство	Академія красних мистецтв Франції і Академія архітектури Франції
Напрямок	архітектура неокласицизму
Magnum opus	Hôtel de Saint-Florentind і Тріумфальна арка
У шлюбі з	Marguerite Émilie Chalgrind
Нагороди	Римська премія (1758)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в паризькій парафії Сен-Сюльпіс у скромній родині і перші уроки архітектури отримав у італійського архітектора, що працював у Франції, «класицизуючого бароко» Джованні Сервандоні. Потім вступив до Королівської академії архітектури, після чого, з 1755, займався у студії Е.-Л. Булле .

У віці всього дев'ятнадцяти років, в 1758, за проект «Павільйону на березі річки» він отримав Римську премію.

З листопада 1759 по 1763 жив і працював у Римі, вивчаючи античну архітектуру. Після повернення до Франції вважався інспектором будівельних робіт у Парижі під керівництвом П'єра-Луї Моро-Депру, що дозволило йому вдосконалювати свої професійні навички.

Користувався заступництвом могутнього герцога д'Амбуаз Шуазель. У 1775 став придворним архітектором графа Прованського, молодшого брата короля Людовіка XVI.

Працював над п'єдесталом кінної статуї Людовіка XV, започаткованої Едмом Бушардоном і завершеною Жаном-Батистом Пігалем, яка була відкрита 20 червня 1763 в центрі нової площі Людовіка XV (нині Площа Згоди). З цієї нагоди він потоваришував із Жаком-Жерменом Суффло, який будував будівлі за фасадами площі, спроектованої Жак-Анж Габріелем.

У 1764 проектував церкву Сен-Філіпп-дю-Руль (Saint-Philippe-du-Roule; побудована в 1774-1784).

У 1777-1780 добудовував ушкоджену ударом блискавки паризьку церкву Сен-Сюльпіс. Шальгрен замінив зруйнований фронтон на балюстраду, а також побудував північну вежу головного фасаду церкви.

Після Французької революції перебудовував Люксембурзький палац під будинок Директорії.

Прийнятий до Королівської академії архітектури у 1770. Обраний в 1799 в об'єднану Академію мистецтв, очоливши департамент архітектури, раніше очолюваний Шарлем Де Вайї, і став членом Ради цивільних будов (Conseil des Bâtiments civils).

У 1776 одружився з Маргаритою Емілі Верне, донькою художника Клода Жозефа Верне, близького друга Суффло. Вони народилася дочка Луїза-Жозеф Шальгрен (1777-1826).

У період Консульства став архітектором публічних урочистостей (Architecte des fêtes publiques), він оформив у 1802 святкування Ам'єнського миру.

В 1806 Наполеон I доручив йому побудувати пам'ятник на славу Великої Армії. Тріумфальна арка на Площі Зірки в Парижі, визначна пам'ятка архітектури французького ампіру, спроектована Шальгреном, але він помер незабаром після початку будівництва. Проект було змінено Луї-Робером Густом, яке реалізація Ж.-А. Реймоном була завершена в 1836 при Липневій монархії.

Галерея

• 
  Церква Сен-Філіпп-дю-Руль. Головний фасад 1774-1784
• 
  Церква Сен-Сюльпіс. Проект Дж. Н. Сервандоні. Будівництво 1646-1777. Добудова Шальгреном у 1777-1780
• 
  Проект Колеж де Франс. Головний фасад 1780
• 
  Тріумфальна арка на честь Великої армії. Проект. 1806
• 
  Тріумфальна арка на площі Зірки. 1806-1836

Література

• Kammerlohr. Epochen der Kunst 4. Vom Klassizismus zu dem Wegbereitern der Moderne, München-Wien, Oldenbourg, 1997 ISBN 3-486-87524-8