Жан-Луї Адан
Жан-Луї Адан, іноді також Адам (фр. Jean Louis Adam; 3 грудня 1758, Мюттерсольц, Ельзас, Королівство Франція — 8 квітня 1848, Париж, Королівство Франція) — французький піаніст, композитор і музичний педагог. Батько композитора Адольфа Адана[7].
| Жан-Луї Адан | |
|---|---|
| фр. Louis Adam | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 грудня 1758[1][2][…] |
| Місце народження | Мюттерсольц, Селеста-Ерстен, Нижній Рейн, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[4] |
| Дата смерті | 8 квітня 1848[1][3][…] (89 років) |
| Місце смерті | Париж[6][4] |
| Громадянство | Франція |
| Професії | піаніст, композитор, музичний педагог |
| Вчителі | Jean-Frédéric Edelmannd |
| Відомі учні | Joseph Daussoigne-Méhuld і Virginie Morel-du Vergerd |
| Інструменти | фортепіано[4] |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю[4] |
| Нагороди |
 |
| Діти | Адольф Шарль Адан[4] |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Жан-Луї Адан народився 3 грудня 1758 року в Ельзасі[7]. Син Матіаса Адама і Марії-Доротеї Меєр. У 1775 році переїхав до Парижа, щоб вчитися у Жана Фредеріка Едельмана. Був популярним піаністом, написав ряд фортеп'янних творів, проте справжню відомість здобув як музичний педагог, професор Паризької консерваторії з 1797 по 1842 рік. Серед його численних учнів — Фрідріх Калькбреннер, Фердинанд Герольд та інші. У 1802 році він одружився на своїй учениці Елізі Кості, донці відомого лікаря. Після року шлюбу у них народився син Адольф (нар. 24 липня 1803 року)[8].
У 1829 році йому присвоєно Орден почесного легіону Франції.
Два підручника з фортеп'яно, опубліковані Аданом (фр. Méthode ou principe générale du doigté pour le Forté-piano; 1798 і фр. Méthode nouvelle pour le Piano; 1802), були досить популярними, другий з них був перевиданий в 1826 році у Відні в перекладі Карла Черні.
Твори ред.
• Шість сонат для клавесина або фортеп'яно та віолончелі тв. 2, опубліковано в 1778 році мадам Ле Маршан в Парижі[9]
• Тріо-соната для клавесина чи фортеп'яно з віолончеллю та контрабасом тв. 3, опубліковано в 1781 році мадам Ле Маршан в Парижі[10]
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — Vol. 1. — P. 17. — 4434 с.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116006730 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Адам // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ Louis Adam (нім.). Epoche Napoleon. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 вересня 2019.
- ↑ Ross Lee Finney, Jean Marie Leclair (l'Aine), Laurence Boulay. Six sonates pour violon et clavecin ou piano, recueillies par Marc Pincherle // Notes. — 1954. — Т. 11, вип. 2 (1 березня). — С. 269. — ISSN 0027-4380. — DOI:.
- ↑ Albert Cohen, Francois Francoeur, Jean-Louis Petit, Jean-Louis Duport, Laurence Boulay. Sonate 6 (1er livre) pour violon et basse continue (clavecin ou piano) // Notes. — 1970. — Т. 26, вип. 3 (1 березня). — С. 607. — ISSN 0027-4380. — DOI:.
Література ред.
- Theodore Baker and Alfred Remy, ред. (1919). Архівована копія. Baker's Biographical Dictionary of Musicians (вид. 3rd edition). с. 4. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2020.