Жан-Бернар Ремон
Жан-Бернар Ремон (фр. Jean - Bernard Raimond); 6 лютого 1926, Париж, Франція — 7 березня 2016, Нейї-сюр-Сен) — французький дипломат, консервативний державний і політичний діяч.
| Жан-Бернар Ремон | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| міністр закордонних справ Франції | ||||||
| 1986 — 1988 | ||||||
| Попередник | Ролан Дюма | |||||
| Наступник | Ролан Дюма | |||||
| Народився | 6 лютого 1926 Париж | |||||
| Помер | 7 березня 2016 (90 років) Нейї-сюр-Сен | |||||
| Відомий як | політик, дипломат, письменник-документаліст | |||||
| Країна | Франція | |||||
| Alma mater | Національна школа адміністрації (1956) і Вища нормальна школа | |||||
| Політична партія | Об'єднання на підтримку республіки | |||||
| Професія | політик, дипломат | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
Біографія
ред.Народився 6 лютого 1926 року в Парижі. Закінчив Паризьку вищу нормальну школу в Парижі. У 1951 році захистив дисертацію на вищу викладацьку ступінь в середній школі — агреже по літературі. У 1956 закінчив Національну школу адміністрації при прем'єр-міністрові Франції, випуск імені Гі Дебоса (1956)
Дипломатична діяльність
ред.З 1951 року по 1953 рік — працював в Національному центрі наукових досліджень.
З 1956 року по 1966 рік — після закінчення ЕНА працював в центральному апараті Міністерства закордонних справ Франції: в Департаменті з політичних питань.
З 1958 року по 1967 рік — одночасно викладав в Інституті політичних досліджень в Парижі.
У 1967 році — заступник Директора у справах Європи МЗС Франції, а потім заступник директора кабінету (робочого апарату) міністра закордонних справ Моріса Кув де Мюрвіля.
З 1968 року по 1969 рік — після призначення Моріса Кув де Мюрвіля на посаду прем'єр-міністра Франції переходить в його розпорядження на посаду технічного радника в кабінеті (робочому апараті).
У 1969 році — чиновник з особливих доручень в апараті Президента Французької Республіки, а з 1970 року по 1973 — технічний радник в Генеральному секретаріаті Жоржа Помпиду.
У 1972 році отримав дипломатичний ранг Повноважного міністра.
З 1973 по 1977 рр. — Надзвичайний і повноважний посол Франції в Марокко.
З 1977 по 1978 рр. — працював у центральному апараті МЗС Франції: директор у справах Північної Африки і Близького Сходу.
У 1978 році — директор кабінету міністра закордонних справ Луї де Гіренго.
З 1979 по 1981 рр. — генеральний директор МЗС Франції з культурних, наукових і технічних стосунків. З 1982 по 1984 рр. — Надзвичайний і повноважний Посол Франції в ПНР.
З 1985 по 1986 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в СРСР і в Монголії за сумісництвом. З 1986 по 1988 рр. — Міністр закордонних справ Франції.
З 1988 по 1991 рр. — Надзвичайний і повноважний Посол Франції при Святому Престолі.
У 1991 році на засіданні ради міністрів Франції декретом президента республіки за уявленням міністра закордонних справ зведений в особлива особиста гідність Посла Франції (довічно). Входив до складу французьких делегацій на Генеральній асамблеї ООН.
13 листопада 1992 року призначався до складу державної Комісії з публікації французьких дипломатичних документів[1]
Політична і громадська діяльність
ред.З 1993 по 1997 рр. і з 1997 року по 2002 рік — депутат Національних зборів Франції (представник від Буш-дю-Рона в Екс-ан-Провансі).
З 1993 року по 2002 рік — член делегації Національних зборів в Європейському союзі.
З 1997 року по 2002 рік — заступник голови Комісії із закордонних справ Національних зборів Франції.
Жан-Бернар Ремон дуже активний у франко-марроканських стосунках, член безлічі двосторонніх комітетів дружби, бере участь в неурядових міжнародних колоквіумах, написав декілька книг.
Є президентом асоціації «Франція — Італія», Асоціації друзів Жана Жіроду, засновником і президентом Французької асоціації друзів РФ (SOFARUS).
Почесні звання та нагороди
ред.- Офіцер ордена Почесного легіону,
- Командор ордена «За заслуги»,
- Кавалер ордена Академічних пальм
- Кавалер Великого хреста ордена Алауїтського трону (Марокко)
- Кавалер Великого хреста ордена святого Пія IX (Ватикан).
Бібліографія
ред.- Le Quai d'Orsay à l'épreuve de la cohabitation (Flammarion, 1989) — ISBN 2-08-066426-3
- Le Choix de Gorbatchev (Odile-Jacob, 1992) — ISBN 2-7381-0189-5
- Jean Paul II, un pape au cœur de l'histoire (Le Cherche-Midi, 1999) — ISBN 2-86274-999-0
Родина
ред.Примітки
ред.- ↑ JORF n°269 du 19 novembre 1992 page 15904, Décret du 13 novembre 1992 portant nomination à la Commission pour la publication des documents diplomatiques français, NOR: MAEC9200020D [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] M. Yves Pagniez, ministre plénipotentiaire; M. Jean — Bernard Raimond, ambassadeur de France
- ↑ HISTORIQUE DES RELATIONS DIPLOMATIQUES ENTRE LA FRANCE ET LA MONGOLIE (1965—2007). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 серпня 2011.
Посилання
ред.- Біографічна довідка на сайті Національного зібрання Франції [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.](фр.)
- LISTE CHRONOLOGIQUE DES AMBASSADEURS, ENVOYES EXTRAORDINAIRES, MINISTRES PLENIPOTENTIAIRES ET CHARGES D'AFFAIRES DE FRANCE ہ L'ETRANGER DEPUIS 1945 [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.] Повний перелік послів Франції, повноважних посланців і повірених у справах з 1945 року.
|
Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |