Жанібек-хан (також Абу Саїд; 14281474) — казахський хан, один із засновників Казахського ханства та його правитель від 1473 до 1474 року[1].

Жанібек-хан
каз. جٵنٸبەك حان
каз. Әз-Жәнібек хан


Прапор
Казахський хан
1473 — 1474
Попередник: Керей-хан
Наступник: Бурундук-хан
 
Народження: 1428
Смерть: 1480
Казахське ханство
Країна: Казахське ханство
Батько: Барак-хан
Шлюб: Джаган-бігім Ханимd
Діти: Касим-хан, Makhmud sultand, Q16166378?, Jenish sultand і Tynysh sultand

ЖиттєписРедагувати

Відповідно до однієї з версій перші казахські хани походили з родини Орда-Еджена[2]. За іншою теорією вони були нащадками тринадцятого сина Джучі-хана — Тука-Тимура[3].

У другій половині 1450-их років частина кочового населення на чолі з султанами Жанібеком і Кереєм відокремилась від шайбаніда Абулхайра, який правив у Дешт-і-Кипчаку, й відкочувала до Могулістану, оселившись у долинах річок Чу і Кози-Баші.

Після вбивства Шайх-Хайдара Сибірським ханом Ібаком верховну владу у східному Дешті отримав Керей, який призначив правителем західного крила свого брата Жанібека[4]. Останній зробив своєю ставкою місто Сарайчик, розташоване у нижній течії Яїка, тобто в центрі кочовища мангутів. Жанібек зробив лідера мангутів Мусу своїм беклярбеком. Разом із Жанібеком до Західного Казахстану відкочували й підпорядковані йому казахи. Однак 1473 року, коли помер Керей-хан, Жанібек зайняв місце брата, повернувшись у Сигнак разом із казахськими улусами. Після смерті останнього 1474 року ногайці не виявили бажання підкоритись Бурундук- хану, й Ногайська орда стала незалежною від Казахського ханства[5].

ПриміткиРедагувати

  1. Керей Хан. Архів оригіналу за 3 серпень 2018. Процитовано 25 серпень 2018. 
  2. Абусеитова М. Х. Казахское ханство во второй половине XVI века. — Алма-Ата : Наука, 1985. — С. 38.
  3. Абусеитова М. Х. Казахское ханство во второй половине XVI века. — Алма-Ата : Наука, 1985. — С. 39.
  4. В. В. Трепавлов. История Ногайской Орды. Москва. Издательская фирма «Восточная литература», РАН
  5. Трепавлов В. В. История Ногайской Орды. — М: Издательская фирма «Восточная литература», РАН (рос.)