Відкрити головне меню
Поль Жане

Поль Жане (Paul Alexandre René Janet; 30 квітня 1823, Париж — 4 жовтня 1899) — французький філософ, учень В. Кузєна, яскравий супротивник філософского матеріалізму.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Парижі. У 1841 році закінчив ліцей Святого Людовіка, згодом вступає до Вищого педагодічного інституту. У 1844 році йому була присуджена ступінь агреже філософії, у 1848 — доктора словесності за роботу щодо діалектики Платона (Essai sur la dialectique de Platon , 1848). Викладав у коледжі Бурга, у ліцеї в Стразбурзі, а також читав курс логіки в ліцеї Людовіка Великого. У 1864 році став професором історії філософії у Сорбонні. Суттєво вплинув на погдяли свого племінника, відомого психоаналітика П'єра Жане.

Філософські поглядиРедагувати

У своїй концепції Жане розвивав метод еклектизму, вважаючи завданням еклектичного спіритуалізму застосування у філософії об'єктивного методу, що дає можливість узгодити між собою дані всіх наук. Показовою в цьому сенсі робота «Мораль» (La morale, 1877), де Жане намагається примирити настільки різні концепції, як евдемонізм Аристотеля і кантівський ригоризм: у виконанні обов'язку, з його точки зору, проявляється процес розвитку людської природи в напрямку її вдосконалення. У роботі «Психологія і метафізика» (Psychologie et métaphysique, 1897) Жане розвивав ідеї Віктора Кузена про саморефлексії і інтроспекції як основні методи філософського пізнання, що дозволяють суб'єкту осягнути власну особистість і абсолютне.

ТвориРедагувати

  • Essai sur la dialectique dans Platon et dans Hegel (2 вид., 1860);
  • La famille; leçons de philosophie morale (1855; 10 вид., 1873)
  • Philosophie du bonheur" (4 видавництва., 1873);
  • Le matérialisme contemporain en Allemagne" (3 вид., 1878);
  • La crise philosophique (1865);
  • Le cerveau et la pensée (1867);
  • Eléments de morale (1870);
  • Histoire de la science politique dans ses rapports avec la morale (3 вид., 1886);
  • Les problèmes du XIX siècle (1872);
  • La morale (1874);
  • Philosophie de la Révolution française (1875);
  • Les causes finales (1877);
  • Sainl-Simon et le Saint-Simonisme (1878);
  • La philosophie française contemporaine (1879);
  • Traité élémentaire de philosophie (4 видавництва., 1884);
  • Les maîtres de la pensée moderne (1883);
  • Les origines du socialisme contemporain (1883);
  • Victor Cousin et son oeuvre (1885);
  • Les passions et les caractères dans la littérature française au XVII siècle (1888);
  • Dieu, l'homme et la béatitude (1878, зі вступом).

ПосиланняРедагувати