Жак Мересс

	Жак Мересс
Особисті дані
Народження	27 лютого 1904
	Париж, Франція
Смерть	13 червня 1940 (36 років)
	Верон, Йонна, Франція
Зріст	174 см
Вага	71 кг
Громадянство	Франція
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Звання, нагороди
Нагороди	Mort pour la France
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Жак Мересс у Вікісховищі

Жак Мересс (фр. Jacques Mairesse; нар. 27 лютого 1904, Париж, Франція — пом. 13 червня 1940, Верон, Йонна, Бургундія) — французький футболіст, що грав на позиції захисника. Учасник чемпіонату світу 1934 року.

Біографія

У дорослому футболі дебютував 1926 року виступами за команду клубу «Сет», в якій провів шість сезонів. У 1930 році команда стала володарем кубка Франції, але у вирішальному матчі з паризьким «Расінгом», участі не брав^[2].

У 1932 році переходить до складу одного із засновників професіональної ліги — столичного «Ред Стару». Дебют не вдався — клуб вилетів до другого дивізіону, але здобувши перемогу в північній групі, відразу повернувся.

За національну команду дебютував 16 березня 1927 року. У Лісабоні поступилися господарям поля з рахунком 0:4. Наступного року поїхав на IX літні Олімпійські ігри в Амстердамі. Французи на турнірі провели одну гру — проти італійців, але за перебігом подій Жан Мересс спостерігав з лави запасних.

Через п'ять років знову отримав виклик до головної команди країни. За два сезони провів лише чотири матчі, але потрапив до заявки на світову першість в Італії.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому. Після світового «мундіаля», до лав збірної Франції більше не залучався.

З 1935 по 1939 рік захищав кольори клубу «Страсбур». Всього в елітній лізі виступав шість сезонів.

1936 року став одним з організаторів спілки професіональних футболістів. З відомих гравців її членами були Етьєн Маттле, Альфред Астон, Едмон Дельфур, Рауль Дьянь і Рене Льєнсе. В сезоні 1937/38 відбулася перша спроба боротьти за свої права з федерацією футболу. Профспілка погрожувала бойкотом міжнародного матчу з Бельгією, але все залишилося безрезультатно.

1939 року був мобілізований до армії. Потрапив у німецький полон. Загинув 13 червня 1940 року, під час втечі з табору військовополонених у Вероні.