Жайворонок вохристий
| Жайворонок вохристий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ammomanes cinctura (Gould, 1839) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ammomanes cincturus Ammomanes cinturus Melanocorypha cinctura | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Жайворонок вохристий[2] (Ammomanes cinctura) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Північній Африці і Західній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 13-16 см, вага 21-23 г. Довжина дзьоба становить 1,16-1,48 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла піщано-коричнева, лоб і тім'я сіруваті, поцятковані темними плямками. Підборіддя і горло білі, груди рудуваті з малопомітною темною смгою. Живіт білуватий або світло-охристий. Хвіст коричнюватий або рудувато-коричневий. На кінці хвоста помітна чорна смуга. Махові перма поцятковані вузькими охристими смужками.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- A. c. cinctura (Gould, 1839) — Кабо-Верде;
- A. c. arenicolor (Sundevall, 1850) — пустелі Північної Африки, Синайського півострову і Аравійського півострову;
- A. c. zarudnyi Hartert, E, 1902 — схід Ірану, південь Афганістану і Пакистану.
Поширення і екологія ред.
Вохристі жайворонки поширені від Мавританії і Кабо-Верде до Афганістану і Пакистану. Вони живуть в пустелях і напівпустелях, по яких пересуваються короткими перебіжками, подібно до куликів. Зустрічаються переважно зграйками, за винятком сезону розмноження. Живляться насінням і комахами. Сезон розмноження триває з січня по квітень в Північній Африці, з вересня по червень на Кабо-Верде та з початку березня по середину квітня на Середньому Сході. Гніздяться на землі, в кладці від 2 до 4 яєць. Інкубаційний період становить 14 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ammomanes cinctura. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 04 березня 2022.
Джерела ред.
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |