Ефект Дюфура або ж термодифузний ефект — явище виникнення теплового потоку в дво-(багато-)фазній системі внаслідок градієнту концентрації різних компонентів (фаз) системи. Відкритий Л. Дюфуром (L. Dufour) в 1872 році, детально досліджений К.Клузіусом (К.Clusius) і Л. Вальдманном (L. Waldmann) в 1942-49 рр. Цей ефект є оберненим до ефекту термодифузії.

Деталі ред.

При сталому тиску тепловий потік  , що виникає через градієнт концентрації   дорівнює:

 

де   — градієнт температури внаслідок такого ефекту,   — коефіцієнт теплопровідності,   — коефіцієнт дюфура,   — густина першої компоненти,  ,   — хімічний потенціал першої компоненти. Поява похідної хімпотенціалу по концентрації пов'язана з тим, що в лінейних співвідношеннях Онсагера термодинамічні сили пропорційні градієнтам хімпотенциалів. Величину   називають коефіцієнтом дифузійного термоефекту. Відношення   називається термодифузійним відношенням. Ефект Дюфура і перенос маси називають перехресними процесами. Згідно з теоремою Онсагера, коефіцієнт Дюфура і коефіцієнт термодифузії дорівнюють одне одному: D=D' (співвідношення Онсагера). Значення коефіцієнта Дюфура можуть бути як додатні так і від'ємні однак при цьому завжди

 

що є наслідком додатності зміни ентропії і умови термодинамічної стійкості. У стаціонарному стані, коли дифузійний потік дорівнює нулю,

 

Це відношення називається коефіцієнтом Соре і рідинних та газових сумішах має порядок величини 10−3..10−5 К−1. Знаючи   можна визначити і  , а отже і  . Для рідин   см/с-К, для газів   см/с-К. Коефіцієнт   можна виміряти безпосередньо по градієнту температури, що виникає при змішування рідин і газів

 

де   — максимальна різниця температури різних рідких чи газоподібних речовин, що мали однакову температуру до змішування. У газах   порядку кількох кельвінів, а в рідинах — в 104 разів менше. Ці результати підтверджують співвідношення Онсагера.

Джерела ред.