Відкрити головне меню

Теплови́й поті́к (англ. heat flux) — фізична величина, яка визначає кількість теплоти, що проходить через ізотермічну поверхню за одиницю часу, спрямована в напрямку, протилежному до градієнта температури[1], або є похідною по часу від кількості тепла, що проходить через таку поверхню. Записується рівнянням:

При усталеному режимі теплопередачі тепловий потік може бути виражений рівнянням:

Тепловий потік вимірюється у Вт в системі СІ або у ккал/год (1 Вт = 0,86 ккал/год). Одиниці вимірювання є тими ж, що і для потужності, однак це є різні поняття: теплова потужність стосується джерела теплової енергії, тоді як тепловий потік — процесу її передавання.

Тепловий потік, як і теплова енергія є величиною скалярною, однак тепловий потік, віднесений до одиниці площі ізотермічної поверхні, є векторною величиною і носить назву щільністю (густиною) теплового потоку, питомим тепловим потоком або тепловим навантаженням; позначається зазвичай q:

Вимірюється у Вт/м² чи ккал/(м²·год). Густина теплового потоку — вектор, кожна компонента якого чисельно дорівнює кількості теплоти, що передається за одиницю часу через одиницю площі, перпендикулярної до напрямку взятої компоненти.

Густина теплового потоку — це кількість теплоти, яка проходить через одиницю площі поверхні за одиницю часу. Вимірюють з використанням датчиків теплового потоку[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ДСТУ 3518-97 Термометрія. Терміни та визначення.
  2. ДСТУ 4035-2001 (ГОСТ 25380-2001) Енергозбереження. Будівлі та споруди. Методи вимірювання поверхневої густини теплових потоків та визначення коефіцієнтів теплообміну між огороджувальними конструкціями та довкіллям.

ДжерелаРедагувати

  • Лабай В. Й. Тепломасообмін / В. Й. Лабай. — Львів: Тріада-Плюс, 1998. — 255 с.
  • Чепурний М. М. Основи технічної термодинаміки / М. М. Чепурний, С. Й. Ткаченко — Вінниця: Поділля-2000, 2004. — 358 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.