Відкрити головне меню
Есмінці типу «Завєтний»
Zavidnyy.jpg
Міноносець «Завидний», тип «Заветний»
Служба
Тип/клас Есмінець
Держава прапора Naval Ensign of Russia.svg Російська імперія (19021917)
Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png УНР і Українська Держава (19171918)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР (від 1919 і до кінця 1920-x рр.)
Корабельня «Наваль», Миколаїв
Закладено 1902 рік.
Введено в експлуатацію з кінця 1903 року.
Виведений зі складу флоту 1920-і роки
Статус Розібраний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 410 - 445/490 - 515 тон.
Довжина 64,0 м.
Ширина 6,4 м.
Осадка 2,2 м.
Технічні дані
Рухова установка 2 парові машини, 80 т вугілля, 4 парових котли.
Гвинти 2 гвинти.
Потужність 6000 к.с.
Швидкість 26 вузлів.
Екіпаж 72 чол.
Озброєння
Артилерія 2 — 75 мм., 4 кулемети.
Торпедно-мінне озброєння 2 однотрубних ТА 450 мм., 18 мін.

Есмінці типу «Завєтний» (рос. эсминцы типа «Завѣтный») — тип ескадрених міноносців російського, радянського та українського флотів. Всього було збудовано 9 кораблів, з яких 2 («Живучий», «Лейтенант Пущін») загинуло під час бойових дій в ході Першої Світової Війни. Один корабель серії («Заветний») затоплено більшовиками 30 квітня 1918 р. в Севастопольськім порті. «Живой» загинув під час шторму в 1920 році. Інші виведені зі складу флоту в 1920-х рр.

Зміст

Будівництво і службаРедагувати

Замовлені в рамках суднобудівної програми на 18821902 рр. Малося будувати кораблі на Балтійських заводах, щоб потім довести есмінці своїм ходом в Чорне море, однак потім Морське відомство передало замовлення заводу «Наваль» в Миколаєві. Будувалися за креслениками 350-тонного міноносця типу «Буйний»[1], при цьому в конструкцію корабля було внесено деякі зміни: приміщення для офіцерів було переплановано на окремі каюти, камбуз було винесено на верхню палубу, також був розширений ходовий місток, встановлена грот-щогла. Носовий торпедовий апарат прибрали, притому боєзапас торпед зменшили до 4-ьох, а калібр торпедових апаратів збільшили до 457 мм.

Відрізнялися від міноносця типу «Буйний» посиленим корпусом, компоновкою надбудов та внутрішніх приміщень. На початок Першої світової війни морально застаріли та великої бойової цінності не мали. На початкових стадіях війни активно використовувались для набігових операцій на турецьке узбережжя та для артилерійської підтримки приморських флангів армії. У 19161917 рр. широко використовувались для конвойної служби та підтримки діяльності підводних човнів. «Лейтенант Пущін» і «Живучий» загинули біля Варни і Севастополя після підриву на мінах. На цих кораблях служило багато українців, які в роки національної революції відкрито проявляли свої національні настрої.

Так, ще 15 квітня 1917 року судовий комітет міноносця «Жуткий» передав казначею «Союзу матросів» 20 крб. 89 коп., зібраних офіцерами, кондукторами, матросами міноносця на придбання національного українського прапора[2]. А 12 жовтня 1917 р. есмінець «Завидний» першим серед усіх чорноморських кораблів підніс українського прапора на головній щоглі та категорично відмовився його спускати[3].

14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого: «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів».

Однак кораблі на той час вже були захоплені більшовиками. Есмінець «Завидний» був захоплений в Одесі на початку січня 1918 року, а потім виведений в Севастополь. Всі інші кораблі цього типу знаходилися в Севастополі. 29 квітня вони змогли підняти українських прапорів. Однак, 30 квітня «Завєтний» був затоплений більшовиками прямо в Севастопольськім порті. 3 травня кораблі були захоплені німецькими вартами. Есмінці «Завидний», «Живой», «Жуткій», «Звонкій», «Зоркій» було заведено до складу німецького флоту на Чорному морі, при тому на деяких з них залишилися українські залоги. В німецькому флоті кораблі мали індекс «R». Потім есмінець «Завидний» мав бути перейменований на «Полковника Шрамченка».

У листопаді 1918 р. всі кораблі було повернено до складу українського флоту, однак незабаром вони були захоплені військами Антанти. Потім кораблі цього типу входили до складу флотів Антанти та ВСЮР. «Живой» в 1920 р. затонув під час шторму. «Жаркій», «Звонкій» и «Зоркій» були виведені білогвардійцями в Бізерту. «Завидний» і «Жуткій» кинуті Врангелем в Севастополі, але в склад флоту не вводилися і в 1920-х рр. були розібрані на металобрухт.

Кораблі серіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Апальков Ю. В. Боевые корабли русского флота. 8.1914г—10.1917г. (справочник). — Санкт-Петербург: ИНТЕК, 1996. — 224 с. — ISBN 5-7559-0018-3 См. стр. — 141
  2. ДАМО, ф. Р-5547, оп. 1, спр. 1, арк. 1., цит. за: Українські національні формування на Миколаївщині у 1917—1918 рр. // Наукові праці. — Т. 1. — Миколаїв: МФ НаУКМА, 1998[недоступне посилання з травень 2019].
  3. Крымский вестник. — 1917. — 20 октября., Цит. за Володимир Сергійчук. Український Крим, Київ 2001.
  4. René Greger. Flota Ukrainy w latach 1917—1919.//Okręty wojenne. № 2 (24)/98, с. 10-12

ЛітератураРедагувати