Еріх Рафаель
Еріх Рафаель (швед. Rafael Waldemar Erich; 10 червня 1879 — 1946) — політичний діяч Фінляндії, 6-й прем'єр-міністр Фінляндії, член Національної коаліційної партії, професор і дипломат.
| Еріх Рафаель | |
|---|---|
| фін. Rafael Erich | |
 | |
| Прем'єр-міністр Фінляндії | |
| 15 березня 1920 — 9 квітня 1921 | |
| Попередник | Юго Веннола |
| Наступник | Юго Веннола |
| Народився | 10 червня 1879 Турку, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія |
| Помер | 19 лютого 1946 (66 років) Гельсінкі, Фінляндія |
| Відомий як | політик, викладач університету, суддя, письменник-документаліст, дипломат |
| Місце роботи | Гельсінський університет |
| Громадянство |  Фінляндія |
| Alma mater | Гельсінський університет |
| Політична партія | Національна коаліція |
| Нагороди | Хрест Свободи |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.6-й прем'єр-міністр Фінляндії, посол Фінляндії в Італії, Швеції, Швейцарії, депутат парламенту Фінляндії.
Народився в Турку в родині ректора академії, закінчив Гельсінський університет і з 1910 по 1928 рр викладав в ньому як професор міжнародного права.
У 1919 році обраний депутатом парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії, і був членом парламенту до 1924. З 15 березня 1920 по 9 квітня 1921 рр очолював коаліційний уряд Фінляндії.
Найважливішим досягненням кабінету Еріха вважається укладання мирного договору з РРФСР.
Тартуський мирний договір був підписаний 14 жовтня 1920 і остаточно встановлював незалежність Фінляндії. Після відставки з посади прем'єр-міністра Еріх служив по лінії міністерства закордонних справ, призначений послом Фінляндії у Швейцарії і постійним представником в Лізі Націй, послом в Швеції (1928) і послом в Італії (1936).
У 1938 — 1939 працював у Міжнародному Суді в Гаазі.
Почесний доктор Уппсальського університету (1932).