Ернст Боріс Чейн
Ернст Боріс Чейн (англ. Ernst Boris Chain — Ернст Боріс Чейн, нім. Ernst Boris Chain — Ернст Боріс Хайн, 19 червня, 1906, Берлін — 12 серпня, 1979, Малрені, Мейо) — британський біохімік німецького походження, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1945 року (спільно з Александром Флемінгом і Говардом Флорі) «за відкриття пеніциліну і його цілющого впливу при різних інфекційних хворобах».
| Ернст Боріс Чейн | |
|---|---|
| Ernst Boris Chain | |
 | |
| Народився | 19 червня 1906 Берлін, Німеччина |
| Помер | 12 серпня 1979 (73 роки) Малрені, Мейо, Ірландія |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | біохімік, викладач університету, хімік |
| Alma mater | Університет Фрідріха-Вільгельма |
| Галузь | біохімія |
| Заклад | Кембриджський університет Оксфордський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії (1930) і Q17325596? (1945) |
| Членство | Лондонське королівське товариство Академія наук СРСР Французька академія наук Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Національна академія наук Італіїd Паризька медична академія |
| Відомий завдяки: | відкриття пеніциліну |
| У шлюбі з | Anne Beloff-Chaind |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізіології або медицини (1945) |
 Ернст Боріс Чейн у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився в Берліні в єврейській сім'ї промисловця і хіміка, недавнього іммігранта з Могильова Михайла Хаїна (пом. 1919) і Маргарити Ейснер Хаїн, рідної сестри одного з керівників Баварської республіки Курта Ейснера.[1] Навчався в Luisengymnasium і ще в гімназичні роки під враженням від відвідин батьківській лабораторії і фабрики зацікавився хімією. У 1930 році закінчив Університет Фрідріха-Вільгельма і наступні три роки займався дослідженнями в області ензимології в клініці Шаріте. З приходом до влади нацистів і зростанням антисемітських настроїв, у 1933 Чейн перебрався у Велику Британію, де до 1935 року працював в Кембриджі, у лабораторії Нобелівського лауреата Фредеріка Хопкінса з вивчення фосфоліпідів. У 1935 році Чейна запросили в Оксфордський університет і в наступному році він отримав позицію лектора в університетській школі патології.
У 1948 році СРСР використав Чейна для обходу обмежень на постачання обладнання для промислового виробництва пеніциліну, що було накладено на СРСР через розробку біологічної зброї: 100-сторінковий звіт Чейна детально описував технологію промислового виробництва пеніциліну, і лише після його отримання СРСР зміг налагодити промислове виробництво[2].
З 1954 року був членом Ради директорів Інституту Вейцмана в Ізраїлі. Вийшовши на пенсію, оселився в Ірландії.
Сім'я
ред.Дружина (з 1948 року) — біохімік Енн Бєлов (Anne Beloff-Chain), сестра відомого британського історика барона Макса Бєлова[en] (1913—1999) і журналістки Нори Бєлов (Nora Beloff, 1919—1997), співавтор ряду наукових робіт чоловіка. Сини — імунолог, професор Міського коледжу Лондона Бенджамін Чейн (Benjamin M. Chain) і президент ради директорів біотехнологічних і фармацевтичних компаній Mindset BioPharmaceuticals, Intellect Neurosciences та інших у США та Ізраїлі, біохімік Даніел Чейн (Daniel G. Chain).
Примітки
ред.- ↑ Ернст Боріс Чейн — Факти [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Mauro Capotti. Cold Drugs. Circulation, Production and Intelligence of Antibiotics in Post-WWII Era. Medicina nei Secoli Arte e Scienza, 26/2 (2014) 401-422
Посилання
ред.- Біографія Чейна
- Біографія Ернста Чейна на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 26 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
- Нобелівська лекція Ернста Чейна [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |