Ернст Австрійський

Ернст Австрійський, Ернст Габсбург (нім. Ernst von Österreich) — ерцгерцог Австрійський, штатгальтер габсбурзьких Нідерландів[ru].

Ернст Австрійський
Martino Rota 002.jpg
Народився 15 червня 1553
Відень, Габсбурзька монархія
Помер 12 лютого 1595(1595-02-12)[1] (41 рік)
Брюссель[d], Іспанські Нідерланди, Іспанія
Поховання Брюссельський собор
Країна Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg Священна Римська імперія[2]
Діяльність політик
Знання мов німецька
Титул Ерцгерцог
Посада Війт[d] і Губернатор Іспанських Нідерландівd
Рід Габсбурги
Батько Максиміліан II Габсбург
Мати Марія Австрійська (1528—1603)
Брати, сестри Анна Австрійська, Єлизавета Австрійська, королева Франції, Archduchess Margaretha of Austriad, Максиміліан III Австрійський, Archduke Wenceslaus of Austriad, Рудольф II, Матвій Габсбург і Альбрехт VII Австрійський
Нагороди
Орден Золотого руна

ЖиттєписРедагувати

Ернст народився 15 липня 1553 року у м. Відні, був третім сином імператора Священної Римської імперії Максиміліана II та Марії Іспанської. Він виховувався разом зі старшим братом Рудольфом при іспанському дворі під наглядом австрійського дипломата Адама фон Дітріхштейна. Двічі, в 1573 р. і в 1575 р.

Ернст був претендентом на престол Речі Посполитої. У перший раз зумів заручитися підтримкою Ганни Ягелонки, котра мала популярність у Мазовії[3]. Однак це не дало позитивного результату[4]. У 1576 р., після коронації старшого брата і його переїзду до Праги, Ернст став губернатором ерцгерцогства Австрії[5]. Ернст перебував під сильним впливом свого духівника-єзуїта Георга Шерера, котрий заборонив проводити у м. Відні протестантські богослужіння, обурені городяни адресували ерцгерцогові петицію з вимогою скасувати заборону, але Ернст зняв всіх протестантів з керівних посад[6]. 1587 року претендував на престол Речі Посполитої, але перемогти не зміг[7].

У 1590 р. Ернст став губернатором Внутрішньої Австрії в якості регента при малолітньому кузені Фердинанді і переїхав у Грац, де активно сприяв контрреформації. У 1594 р. він був призначений на штатгальтера іспанських Нідерландів. У січні 1595 р., коли король Франції Генріх IV оголосив війну Іспанії та закликав у союзники Голландську республіку, Іспанські Нідерланди виявилися затиснуті з двох сторін. Ерцгерцог виступив ініціатором укладення договору про мир, але через його раптову смерть 12 лютого 1595 року в м. Брюсселі переговори зірвалися[5][8].

ПриміткиРедагувати

  1. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. (пол.) Stanisław Grzybowski, «Jan Zamoyski», Warszawa, Państwowy Instytut Wydawniczy, 1994. — s.53.
  4. (пол.) Stanisław Grzybowski, «Jan Zamoyski», Warszawa, Państwowy Instytut Wydawniczy, 1994. — s.63–64.
  5. а б (нім.) Karl Eder. Neue Deutsche Biographie. — Berlin : Duncker & Humblot, 1953. — Т. 4. — С. 617. — ISBN 3-428-00181-8.
  6. (англ.) Karin J. MacHardy,. War, Religion and Court Patronage in Habsburg Austria: The Social and Cultural Dimensions of Political Interaction. — Houndmills : Palgrave Macmillan, 2003. — С. 62. — ISBN 0333572416.
  7. (пол.) Przemysław Piotr Szpaczyński, «Mocarstwowe dążenia Zygmunta III w latach 1587—1618», Kraków, 2013. — S.53.
  8. (англ.) Thomas Colley Grattan. Holland. — Teddington : Echo Library, 2007. — С. 137. — ISBN 1406862487.

ПосиланняРедагувати