Ернст Австрійський
Ернст Австрійський, Ернст Габсбург (нім. Ernst von Österreich) — ерцгерцог Австрійський, штатгальтер габсбурзьких Нідерландів[ru].
| Ернст Австрійський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 червня 1553[2] Відень, Габсбурзька монархія |
| Помер |
12 лютого 1595[1] (41 рік) Брюссель[d] |
| Поховання | Брюссельський собор |
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія[3] |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | німецька |
| Роки активності | 1573[2] — 1595[2] |
| Титул | ерцгерцог |
| Посада | війт[d] і Губернатор Іспанських Нідерландівd |
| Рід | Габсбурги |
| Батько | Максиміліан II Габсбург |
| Мати | Марія Австрійська (1528—1603) |
| Брати, сестри | Анна Австрійська, Єлизавета Австрійська, королева Франції, Archduchess Margaretha of Austriad, Максиміліан III Австрійський, Archduke Wenceslaus of Austriad, Рудольф II, Матвій Габсбург і Альбрехт VII Австрійський |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Ернст народився 15 липня 1553 року у м. Відні, був третім сином імператора Священної Римської імперії Максиміліана II та Марії Іспанської. Він виховувався разом зі старшим братом Рудольфом при іспанському дворі під наглядом австрійського дипломата Адама фон Дітріхштейна.
Двічі, в 1573 р. і в 1575 р.Ернст був претендентом на престол Речі Посполитої. У перший раз зумів заручитися підтримкою Ганни Ягелонки, котра мала популярність у Мазовії[4]. Однак це не дало позитивного результату[5]. У 1576 р., після коронації старшого брата і його переїзду до Праги, Ернст став губернатором ерцгерцогства Австрії[6]. Ернст перебував під сильним впливом свого духівника-єзуїта Георга Шерера, котрий заборонив проводити у м. Відні протестантські богослужіння, обурені городяни адресували ерцгерцогові петицію з вимогою скасувати заборону, але Ернст зняв всіх протестантів з керівних посад[7]. 1587 року претендував на престол Речі Посполитої, але перемогти не зміг[8].
У 1590 р. Ернст став губернатором Внутрішньої Австрії в якості регента при малолітньому кузені Фердинанді і переїхав у Грац, де активно сприяв контрреформації. У 1594 р. він був призначений штатгальтером іспанських Нідерландів. У січні 1595 р., коли король Франції Генріх IV оголосив війну Іспанії та закликав у союзники Голландську республіку, Іспанські Нідерланди виявилися затиснуті з двох сторін. Ерцгерцог виступив ініціатором укладення договору про мир, але через його раптову смерть 12 лютого 1595 року в м. Брюсселі переговори зірвалися[6][9].
Примітки ред.
- ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ (пол.) Stanisław Grzybowski, «Jan Zamoyski», Warszawa, Państwowy Instytut Wydawniczy, 1994. — s.53.
- ↑ (пол.) Stanisław Grzybowski, «Jan Zamoyski», Warszawa, Państwowy Instytut Wydawniczy, 1994. — s.63–64.
- ↑ а б (нім.) Karl Eder. Neue Deutsche Biographie. — Berlin : Duncker & Humblot, 1953. — Т. 4. — С. 617. — ISBN 3-428-00181-8.
- ↑ (англ.) Karin J. MacHardy,. War, Religion and Court Patronage in Habsburg Austria: The Social and Cultural Dimensions of Political Interaction. — Houndmills : Palgrave Macmillan, 2003. — С. 62. — ISBN 0333572416.
- ↑ (пол.) Przemysław Piotr Szpaczyński, «Mocarstwowe dążenia Zygmunta III w latach 1587—1618», Kraków, 2013. — S.53.
- ↑ (англ.) Thomas Colley Grattan. Holland. — Teddington : Echo Library, 2007. — С. 137. — ISBN 1406862487.
Посилання ред.
- Gedächtnis des Landes zur Geschichte des Landes Niederösterreich [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.](нім.)