Ервайн фон Тун унд Гогенштайн
Граф Ервайн Зігмунд фон Тун унд Гогенштайн (нім. Erwein Sigmund Graf von Thun und Hohenstein; 4 квітня 1896, Відень — 12 лютого 1946, Шопрон) — австро-угорський і німецький офіцер, оберлейтенант австро-угорської армії, майор резерву вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.
| Ервайн фон Тун унд Гогенштайн | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
4 квітня 1896[1] Відень, Австро-Угорщина | |||||||||||||||
| Помер |
12 лютого 1946 (49 років) Шопрон, Sopron Countyd, Угорське королівство | |||||||||||||||
| Країна |
 Австрія | |||||||||||||||
| Діяльність | офіцер, військовий керівник | |||||||||||||||
| Галузь | збройні сили[d][2] і військова справа[2] | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна, Каппський заколот, Друга світова війна і Slovak Republicd | |||||||||||||||
| Військове звання | лейтенант-полковник і Majord | |||||||||||||||
| У шлюбі з | Alexia Gräfin Czernin von und zu Chudenitzd[3] | |||||||||||||||
| Діти | Erwin Graf von Thun und Hohensteind[4] і Isabella Gräfin von Thun und Hohensteind[4] | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
Біографія ред.
Представник давнього австрійського роду, відомого з XII століття. Син графа Флеікса Леопольда фон Тун унд Гогенштайн (1859–1941). Після закінчення кадетського училища в Меріш-Вайсскірхені в 1914 році вступив добровольцем в 2-й уланський полк. Учасник Першої світової війни і Каппського заколоту, після чого в 1920 році переїхав в Аргентину і став фермером.
В 1939 році переїхав в Німеччину. Наступного року прийнятий в абвер завдяки лінгвістичним талантам (володів багатьма мовами, включаючи словацьку, чеську, польську, англійську і, майже досконало, російську) і призначений у 800-й навчальний полк особливого призначення, який займався диверсіями в тилу і боротьбою з партизанами. В кінці 1940 року брав участь у підготовці плану «Фелікс», проте той був скасований. Після початку Німецько-радянської війни в середині 1941 року отримав наказ вербувати добровольців з радянських військовополонених. Тун сформував з них ударні та диверсійні загони. Потім призначений командиром роти легіону «Нахтіґаль». З вересня 1942 року — командир 207-го танкового підрозділу 203-го розвідувального командування, який займався диверсіями в тилу радянських військ. Потім до 25 липня 1943 року командував 204-м підрозділом абверу. В 1943 році очолив відділ абверу в Римі. Після переходу Італію на бік союзників влітку 1944 року переведений в Мілан. В листопаді 1944 року сформував 218-ту групу абверу «Едельвейс», яка займалась боротьбою з партизанами і шпигунами в Словаччині. Тун використовував псевдонім «Бенеш» через свою зовнішню схожість з Едвардом Бенешем. В травні 1945 року взятий в полон радянськими військами. 18 січня 1946 року засуджений радянським військовим трибуналом до розстрілу. Вбитий пострілом в потилицю.
Нагороди ред.
- Медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
- Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
- Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
- Військовий хрест Карла
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Штурмовий піхотний знак в сріблі
- Відзнака для східних народів 2-го і 1-го класу в сріблі
- Савойський військовий орден, великий офіцерський хрест (Королівство Італія)
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (1943)
- Німецький хрест в золоті (15 вересня 1943)
- Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (1945)
Література ред.
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7
- Werner Brockdorff: Geheimkommandos des Zweiten Weltkrieges, Wels 1967. ISBN 3-88102-059-4.
- Dietrich F. Witzel: Kommandoverbände der Abwehr im Zweiten Weltkrieg, in: Militärgeschichtliche Beiträge, Bd. IV, Herford/ Bonn 1990.
- Genealogisches Handbuch des Adels. Gräfliche Häuser Band X (Gesamtreihe Band 77). Limburg 1981, S. 443.
- Klaus-Dieter Müller, Thomas Schaarschmidt, Mike Schmeitzner, Andreas Weigelt: Todesurteile sowjetischer Militärtribunale gegen Deutsche (1944–1947). Eine historisch-biographische Studie. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2015, ISBN 978-3-525-36968-5.
Примітки ред.
- ↑ Федеральний архів Німеччини — 1952.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ http://w.genealogy.euweb.cz/thun/thun6.html
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage