Епштейн Овсій Володимирович

Овсі́й Володи́мирович Епште́йн (1933—2006) — лікар-ендокринолог, доктор медичних наук (1981), професор (1992), член-кореспондент АМН України (1993), заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007, посмертно).

Епштейн Овсій Володимирович
Епштейн Овсій Володимирович.jpg
Народився 25 квітня 1933(1933-04-25)
Бобруйськ, Білорусь
Помер 23 грудня 2006(2006-12-23) (73 роки)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність лікар
Alma mater Київський медичний інститут
Заклад Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України
Посада завідуючий лабораторією функціональної діагностики (1985—2006)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

ЖиттєписРедагувати

Народився 1933 року в місті Бобруйськ (Білорусь).

1956 року закінчив Київський медичний інститут, де й працював до 1967-го.

У 1967—1968 роках — у київському НДІ гематології та переливання крові. Від 1968-го — в Інституті ендокринології та обміну речовин АМНУ; протягом 1985—2006 років — завідувач лабораторії функціональної діагностики.

1981 року здобув науковий ступінь доктора медичних наук, 1982-го — професор.

Від 1993 року — член-кореспондент АМНУ.

Заслужений діяч науки і техніки України України (2003).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2007 року (посмертно) — за визначення механізмів радіоіндукованих онкогематологічних та онкологічних ефектів Чорнобильської катастрофи, розробку і впровадження новітніх технологій медичного захисту постраждалих, співавтори Базика Дмитро Анатолійович, Бебешко Володимир Григорович, Богданова Тетяна Іванівна, Бруслова Катерина Михайлівна, Омельянець Микола Іванович, Романенко Аліна Михайлівна, Тронько Микола Дмитрович.

Напрямки наукових досліджень:

  • медична радіологія та ендокринологія, зокрема
  • вивчення функціонального стану печінки у хворих на тиреотоксикоз
  • гормональні чинники розвитку артеріальної гіпертонії
  • ожиріння як переддіабетичний стан й гіпоталамо-гіпофізарні взаємозв'язки при ньому.

Брав участь у ліквідації медичних наслідків аварії на ЧАЕС. Ініціював обстеження дітей та підлітків, які зазнали радіаційного впливу.

Запропонував метод тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії щитоподібної залози під контролем ехографії з наступним цитологічним, цитохімічним та імуноцитохімічним дослідженням пунктату.

Серед робіт:

  • « Ультразвукова діагностика захворювань ендокринних залоз», 1992 (співавтор)
  • «Atrial Natriuretic Peptide in the Arterial Hypertension in Patients with Diabetes Mellitus», 1993
  • «Ультразвукове дослідження щитовидної залози: атлас-керівництво», 2004 (співавтор)
  • «Рак щитовидної залози: прогностичне значення морфологічних характеристик пухлин (огляд літератури та власні дослідження)», 2005, (співавтор)
  • «Рак щитовидної залози: діагностика та післяопераційне лікування», 2006, (співавтор).

Серед патентів: «Процес прогнозування латентного перебігу інфекційно-запальних захворювань будь-якої локалізації за ехоструктурними змінами в щитоподібній залозі» 2007 співавтори Гречаник Олена Іванівна та Руденко Ада Вікторівна.

Помер 2006 року в Києві.

ДжерелаРедагувати