Вікіпедія

Енкефалін

Енкефаліни — це особливі нейропептиди (пентапептиди), які беруть участь у регуляції ноцицепції у ссавців[1]. Відносяться до ендогенних лігандів-агоністів опіатних рецепторів. В 1975 році були виявлені дві форми: перша містить на початку ланцюгу амінокислоту лейцин, а інша метіонін. Обидві є продуктами гена проенкефаліну.

  • Мет-енкефалін — Tyr-Gly-Gly-Phe-Метіонін.
  • Лей-енкефалін — Tyr-Gly-Gly-Phe-Лейцин.

Ендогенні опіоїдні пептиди ред.

Відкриття двох даних пептидів в 1975 році визвало величезний  інтерес до опіоїдів. У наступні роки слідувало відкриття величезної мережі енкефаловмісних пептидів, що утворюються в багатьох тканинах за обробки щонайменше трьох генетично-відмінних білків-попередників.

Енкефаліни чинять знеболення. Ці пептиди назвали опіоїдами на відміну від опіатів – алкалоїдів рослин, як, наприклад, морфін. Термін «опіоїд» також припустим до синтетичних аналогів групп речовин, афінних до опіоїдних рецепторів.[2] Пептид виділяється нейронами центральної сірої речовини середнього мозку і блокують передачу інформації від больових рецепторів по висхідним спиноталамічним шляхам.

Мет-енкефалін відомий як опіоїдний фактор роста. Це один із гормонів середньої долі гіпофізу, що виробляються кортикотропними клітинами в процесі розщеплення проопіомеланокортина. Разом із мет-енкефаліном виробляється гамма-меланоцитстимулюючий гормон.[3] Хоча спочатку мет-енкефалін був ідентифікований як нейромодулятор, який взаємодіє з δ-опіоїдними рецепторами, згодом виявилось, що цей пептид також є тонічно активним регулятором клітинної проліферації.[1]

Чинять нейропротекторну та нейротрофічну дію.[4]

Відомо три добре описаних сімейства ендогенних опіоїднів пептидів: енкефаліни, В-ендорфіни та динорфіни. Пептидна послідовність мет-енкефаліну кодується геном енкефаліну; лей-енкефалінова пептидна послідовність кодується як геном енкефаліну, так і геном динорфіну. Ген проопіомеланокортину (POMC) також містить послідовність мет-енкефаліну на N-кінець бета-ендорфіну, але в такому випадку ендорфін не переробляється в енкефалін.

Разом із ГАМК беруть участь в регуляції больових відчуттів, але на відміну від ГАМК вони впливають на опіоїдні рецептори аксона, перешкоджаючи передачі больових імпульсів від сенсорного нейрона спинномозкового ганглія в проводить нейрон заднього рогу відповідного відділу спинного мозку.[5]

Стрес ред.

Цей нейропептид виконує роль сигнальної молекули внаслідок стресової реакції.

Вивільнюється в багатьох тканинах, в мозку особливо щиро в гіпокампі та префронтальній корі, у мозковому шарі наднирників. У відповідь на біль разом з ендорфінами вивільняється норадреналін — гормон, що провокує відповідь організму «бій або втечи». Під час реакції на стрес кілька аналогів мет-енкефаліну мали підвищену активність в гіпокампі, тоді як аналоги лей-енкефаліну, соматостатини в тому числі, інгібувались під час стресу. Це спостереження призводить до висновку, що стресові фактори корелюють із нейропептидною відповіддю і що дія енкефалінів локалізована в певній області мозку.[6]

Рецептори ред.

Рецепторами енкефаліну є δ-опатні рецептори та μ-опіатні рецептори. Це спряжені із G-білками рецептори. Ще до ендогенних опіоїдів належать динорфіни, які зв'язуються з каппа-рецепторами, ендорфіни — ліганди мю-рецепторів, ендоморфіни та ноцицептин, або орфанін FQ[en]. Опіоїдні рецептори близько на 40 % ідентичні соматостатиновим рецепторам.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Takahashi, Akiyoshi (1 січня 2016). Takei, Yoshio; Ando, Hironori; Tsutsui, Kazuyoshi (ред.). Subchapter 7A - Enkephalin. Handbook of Hormones (англ.). San Diego: Academic Press. с. 55–e7A–2. ISBN 978-0-12-801028-0.
  2. ↑ Udenfriend, Sidney; Kilpatrick, Daniel L. (1 березня 1983). Biochemistry of the enkephalins and enkephalin-containing peptides. Archives of Biochemistry and Biophysics (англ.). Т. 221, № 2. с. 309—323. doi:10.1016/0003-9861(83)90149-2. ISSN 0003-9861. Процитовано 6 грудня 2020.
  3. ↑ Zagon, I. S.; Isayama, T.; McLaughlin, P. J. (1994-01). Preproenkephalin mRNA expression in the developing and adult rat brain. Brain Research. Molecular Brain Research. Т. 21, № 1-2. с. 85—98. doi:10.1016/0169-328x(94)90381-6. ISSN 0169-328X. PMID 8164525. Процитовано 6 грудня 2020.
  4. ↑ Иван Торшин, Ольга Громова. Экспертный анализ данных в молекулярной фармакологии (русский) . https://books.google.com.ua/books?id=fpUoCwAAQBAJ&pg=PA175&lpg=PA175&dq=энкефалины&source=bl&ots=O6LEmDYAoW&sig=ACfU3U31cN9l6VREAqf9YsdfSrUArLBJOA&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwie-J6dpbrtAhUJxYsKHbtIC9U4HhDoATADegQIARAC#v=onepage&q=энкефалины&f=false. с. 177.
  5. ↑ Вячеслав Дубынин: "Мозг, боль, анальгетики".
  6. ↑ Henry, Mathilde S.; Gendron, Louis; Tremblay, Marie-Eve; Drolet, Guy (2017). Enkephalins: Endogenous Analgesics with an Emerging Role in Stress Resilience. Neural Plasticity. Т. 2017. doi:10.1155/2017/1546125. ISSN 2090-5904. PMC 5525068. PMID 28781901. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енкефалін&oldid=40240025