Вікіпедія

Еміне Хатун

Еміне Хатун — дочка правителя бейліка Дулкадірогулари, дружина османського султана Мехмеда I, ймовірна мати султана Мурада II.

Еміне Хатун
Народилася 1398
Ельбістан, Туреччина
Померла 1449
Бурса, Османська імперія
Країна Османська імперія
Діяльність аристократка
Титул принцеса
Посада валіде-султан
Батько Nasir al-Din Muhammadd
У шлюбі з Мехмед I
Діти Мурад II

Біографія ред.

Походження ред.

Еміне народилася в Мараші[1] і була дочкою правителя бейлика [[Дулкадірогулари[2]. Бостанзаде Яхья Ефенді, писав, що Еміне була «чиста і бездоганна, як зірка»[1]. Хто саме з беїв був її батьком, історики сперечаються. На думку Е. Замбаура, Ф. Бабінгера, Е. Алдерсона і І. Узунчаршили, її батьком з більшою ймовірністю був Сулі Шабан-бей. На думку Ч. Улучая, її батьком був Сулі-бей. Н. Сакаоглу писав, що батьком був Насіреддін Мехмед-бей, або, що менш ймовірно, Сулі. Історики Р. Юнанч, Й. Мордтман і К. Імбер не сумнівалися, що батьком Еміне був Мехмед-бей[2].

Шлюб ред.

Час укладання шлюбу Еміне і Мехмеда як і предмет дискусій. Невідомо навіть, у яке місце прибула Еміне як наречена — в Амасью чи Бурсу, оскільки опис весілля відсутній у хроністів, Нешри[en] згадав лише сватання [1]. Він писав про заручини так: «Коли він (Мехмед Челебі) їв і пив у Токаті посланець прибув з Дулькадуроглу. Довго розмовляли один з одним і вирішили покласти край ворожнечі. Вони замирилися. Тоді султан побрався з дочкою Дулкадароглу. Він приніс багаті подарунки та обручку» [3]. Е. Алдерсон вважав, що заручини відбулася ще 1399 року, коли Баязід підкорив Дулкадир, але шлюб було укладено пізніше, 1404 року, коли становище Мехмеда стало стабільним[4].

Частина істориків відносять шлюб за часом до 1403 року, коли Мехмед Челебі став правити частиною колишніх анатолійських володінь Баязіда з центром в Анкарі і розбив у битві при Чамурлу, брата Ісу[5][6]. Шлюб скріплював союз Мехмеда Челебі з беєм Дулкадірогулари, армія якого славилася кіньми та вершниками. Цей союз дозволив Мехмеду Челебі перемогти Ісу Челебі. Для бея Дулкадіра союз із Мехмедом був потрібен, оскільки Дулкадірогулари вели прикордонні війни з мамлюками. Правителі бейліка Халіл та Сулі стали жертвами організованих мамлюками вбивств і Насіреддін Мехмед шукав союзників[1].

Немає інформації про дату та місце смерті Еміне Хатун і де вона похована [1].

Діти ред.

Немає точної інформації, чи були у неї діти [1]. Із цього приводу є різні точки зору. Згідно Е. Алдерсону і Х. Лоурі, Еміне була матір'ю Мурада II[7][8], що народився в 1403 або 1404 [9]. Мурад став султаном у 1421 році; Ентоні Алдерсон припускав, що Еміне померла до сходження сина на престол [10]. Але частина істориків не погоджується з тим, що Мурад був сином Еміне. Галіль Іналджик вважав матір'ю Мурада наложницю, а не дружину, Мехмеда[11]. Турецький історик Х. Хюсамеддін у книзі «Історія Амасії» називав матір'ю Мурада знатну туркеню — Шехзаде Хатун, доньку Дивітдара Ахмеда-паші[11].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Sakaoğlu, 2015.
  2. ↑ а б Alderson 1956; Uzunçarşılı 1969; Kastritsis 2007; Yinanç 1988; MORDTMANN-MANAGE 1991; Imber 1993; Uluçay 2001; Sakaoğlu 2015.
  3. ↑ Нешрі, 1984, с. 172.
  4. ↑ Alderson, 1956, table XXV, comm.4.
  5. ↑ Alderson 1956; Uzunçarşılı 1969.
  6. ↑ Kastritsis, 2007, с. 80.
  7. ↑ Alderson, 1956, table XXVI.
  8. ↑ Lowry, 2003, с. 153.
  9. ↑ Süreyya, 1 Cild 1996; Uluçay 2001.
  10. ↑ Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
  11. ↑ а б İnalcık, 2006.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Kastritsis, Dimitris J. (2007). The Sons of Bayezid: Empire Building and Representation in the Ottoman Civil War of 1402-1413. BRILL. ISBN 978-9-004-15836-8.
  • Lambton, Ann K. S. (1988). Continuity and Change in Medieval Persia. SUNY Press. ISBN 978-0-88706-133-2.
  • Öztürk, Necdet (30 January 2014). Osmanlı Sosyal Hayatı. Işık Yayıncılık Ticaret. ISBN 978-6-055-12912-5.
  • Pitcher, Donald Edgar (1968). An Historical Geography of the Ottoman Empire: From Earliest Times to the End of the Sixteenth Century. Brill Archive. ISBN 978-9-004-07929-8.
  • Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
  • Uluçay, Mustafa Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ankara: Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.
  • Türk dünyası araştırmaları, Issues 136-138. Türk Dünyası Araştırmaları Vakfı. 2002.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміне_Хатун&oldid=42565226