Еміне Семіє Онася

письменниця

Еміне Семіє Онася (також була відома як Еміне Семіе та Еміне Вахіде; нар. 28 березня 1866, Стамбул, Османська імперія — пом. 1944, Стамбул, Туреччина) — турецька письменниця і одна з перших феміністок.

Еміне Семіє Онася
тур. Emine Semiye Önasya
Псевдонім Emine Vahide
Народилася 28 березня 1866(1866-03-28)
Стамбул, Османська імперія
Померла 1944[1]
Стамбул, Туреччина
Країна  Османська імперія
 Туреччина
Діяльність письменниця, вчителька, активістка за права жінок
Мова творів турецька
Батько Ahmet Cevdet Pashad
Брати, сестри Фатма Топуз і Güzide Sabri Aygünd
У шлюбі з Reşit Ronabard

Біографія ред.

Народилася 28 березня 1866 року в Константинополі[2] другою дочкою Ахмеда Джевдет-паші та сестрою письменниці Аліє Фатми[3][4]. Матір'ю була Адвіє Рабіа-ханим. Еміне Семіє протягом семи років вивчала психологію і соціологію у Франції та Швейцарії. Вона була однією з перших жінок-мусульманок Османської імперії, які здобули освіту в Європі.

З 1882 року Еміне Семіє викладала турецьку мову і літературу в Стамбулі та інших містах[4]. Працювала інспекторкою в школі для дівчаток і молодшою медсестрою в госпіталі Шишли Ефтал[2]. Писала статті про навчання та політику, які були опубліковані в газетах «Mütalaa» і «Hanımlara Mahsus Gazete». Також написала в 1893 році підручник з математики «Hulasa-i Ilm-i Hesap»[5]. Найбільш відомі твори Еміне Семіє — це оповідання «Sefalet» (Бідність)[6] та «Gayya Kuyusu» (Пекельна яма).

Разом зі своєю сестрою Аліє Фатмою Еміне Семіє Онася вважається однією з найвизначніших діячок у русі за права жінок в Османській імперії[7][8]. Вона брала участь у створенні кількох благодійних організацій, метою яких була допомога жінкам[3]. Також боролася за розширення прав жінок. Вона входила до партії «Єднання і прогрес», а також до складу Османської демократичної партії[2]. У 1920 Еміне Семіє Онася увійшла до складу правління Асоціації турецької преси[9].

Особисте життя ред.

Довгий час Еміне Семіє Онася проживала в Парижі. Двічі була одружена і розлучена[4]: першого чоловіка звали Мустафа-бей, а другого Решіт-паша. Мала сина Джевдета Лагаша. Еміне Семіє Онася померла в 1944 році в Стамбулі.

Примітки ред.

  1. WomenWriters
  2. а б в Emine Semiye. Ministry of Culture (Turkey). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2021. 
  3. а б Emine Semiye (тур.). Kitap Yurdu (Book Land). Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 25 квітня 2021. 
  4. а б в Karaca, Şahika. Modernleşme Döneminde Bir Kadın Yazarın Portresi: Emine Semiye Hanım (A portrait of a woman author in modernisation period: Emine Semiye) // Bilig. — 2011. — Т. 57 (28 February). — С. 115—134. Архівовано з джерела 9 серпня 2020. Процитовано 2021-04-25.
  5. Livezeanu, Irina. [1] — AWSS, 2007. — С. 226. Архівовано з джерела 14 квітня 2021
  6. Sefalet - Emine Semiye. Alternative Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 25 квітня 2021. 
  7. Kurnaz, Şefika. Fatma Aliye’nin Emine Semiye’ye Bir Mektubu (A letter of Fatma Aliye to Emine Semiye). ASOS Index. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 25 квітня 2021. 
  8. Elif Bilgin (2004-10). An analysis of Turkish modernity through discourses of masculinities (PhD Thesis). Middle East Technical University. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 23 листопада 2013. 
  9. Nur Bilge Criss. [2] — Boston : Brill, 1999. — С. 24. Архівовано з джерела 7 грудня 2019   – за допомогою Questia (необхідна підписка)