Еміне Семіє Онася
Еміне Семіє Онася (також була відома як Еміне Семіе та Еміне Вахіде; нар. 28 березня 1866, Стамбул, Османська імперія — пом. 1944, Стамбул, Туреччина) — турецька письменниця і одна з перших феміністок.
| Еміне Семіє Онася | ||||
|---|---|---|---|---|
| тур. Emine Semiye Önasya | ||||
| Псевдонім | Emine Vahide | |||
| Народилася |
28 березня 1866 Стамбул, Османська імперія | |||
| Померла |
1944[1] Стамбул, Туреччина | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія Туреччина | |||
| Діяльність | письменниця, вчителька, активістка за права жінок | |||
| Батько | Ahmet Cevdet Pashad | |||
| Брати, сестри | Фатма Топуз і Güzide Sabri Aygünd | |||
| У шлюбі з | Reşit Ronabard | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 28 березня 1866 року в Константинополі[2] другою дочкою Ахмеда Джевдет-паші та сестрою письменниці Аліє Фатми[3][4]. Матір'ю була Адвіє Рабіа-ханим. Еміне Семіє протягом семи років вивчала психологію і соціологію у Франції та Швейцарії. Вона була однією з перших жінок-мусульманок Османської імперії, які здобули освіту в Європі.
З 1882 року Еміне Семіє викладала турецьку мову і літературу в Стамбулі та інших містах[4]. Працювала інспекторкою в школі для дівчаток і молодшою медсестрою в госпіталі Шишли Ефтал[2]. Писала статті про навчання та політику, які були опубліковані в газетах «Mütalaa» і «Hanımlara Mahsus Gazete». Також написала в 1893 році підручник з математики «Hulasa-i Ilm-i Hesap»[5]. Найбільш відомі твори Еміне Семіє — це оповідання «Sefalet» (Бідність)[6] та «Gayya Kuyusu» (Пекельна яма).
Разом зі своєю сестрою Аліє Фатмою Еміне Семіє Онася вважається однією з найвизначніших діячок у русі за права жінок в Османській імперії[7][8]. Вона брала участь у створенні кількох благодійних організацій, метою яких була допомога жінкам[3]. Також боролася за розширення прав жінок. Вона входила до партії «Єднання і прогрес», а також до складу Османської демократичної партії[2]. У 1920 Еміне Семіє Онася увійшла до складу правління Асоціації турецької преси[9].
Особисте життя ред.
Довгий час Еміне Семіє Онася проживала в Парижі. Двічі була одружена і розлучена[4]: першого чоловіка звали Мустафа-бей, а другого Решіт-паша. Мала сина Джевдета Лагаша. Еміне Семіє Онася померла в 1944 році в Стамбулі.
Примітки ред.
- ↑ WomenWriters
- ↑ а б в Emine Semiye. Ministry of Culture (Turkey). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2021.
- ↑ а б Emine Semiye (тур.). Kitap Yurdu (Book Land). Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 25 квітня 2021.
- ↑ а б в Karaca, Şahika. Modernleşme Döneminde Bir Kadın Yazarın Portresi: Emine Semiye Hanım (A portrait of a woman author in modernisation period: Emine Semiye) // Bilig. — 2011. — Т. 57 (23 April). — С. 115—134. Архівовано з джерела 9 серпня 2020. Процитовано 2021-04-25.
- ↑ Livezeanu, Irina. [1] — AWSS, 2007. — С. 226. Архівовано з джерела 14 квітня 2021
- ↑ Sefalet - Emine Semiye. Alternative Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 25 квітня 2021.
- ↑ Kurnaz, Şefika. Fatma Aliye’nin Emine Semiye’ye Bir Mektubu (A letter of Fatma Aliye to Emine Semiye). ASOS Index. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 25 квітня 2021.
- ↑ Elif Bilgin (2004-10). An analysis of Turkish modernity through discourses of masculinities (PDF). Middle East Technical University. Архів оригіналу (PhD Thesis) за 26 квітня 2016. Процитовано 23 листопада 2013.
- ↑ Nur Bilge Criss. [2] — Boston : Brill, 1999. — С. 24. Архівовано з джерела 7 грудня 2019
– за допомогою Questia (необхідна підписка)
