Емпуза піщана

Емпуза піщана

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Богомоли (Mantoptera)
Родина:	Empusidae
Рід:	Empusa
Вид:	Емпуза піщана

Біноміальна назва

Empusa pennicornis
(Pallas, 1773)

Посилання

Вікісховище:	Empusa pennicornis
Віківиди:	Empusa pennicornis
МСОП:	44791046
NCBI:	2033273

Емпуза піщана (Empusa pennicornis) — вид богомолів з родини Empusidae, поширений у Східній Європі, на Близькому Сході та в Центральній Азії.

Опис

Довжина тіла — 55–60 мм. Тіло сильно видовжене, зеленувато-жовте або сірувато-коричневе. На кінцівках комахи кілька світлих плям. Голова з добре помітним, направленим вгору конічним виростом. Передня поверхня цього виросту відбиває сонячне світло, що допомагає у приманюванні здобичі. У самців великі гребінчасті вусики, у самиць — короткі, ниткоподібні. Тазики середніх ніг у самиць і самців з невеликими округлими дорсальними пластиноподібними виростами, на тазиках задніх ніг вирости мають вигляд вузької крайки.

Голова емпузи піщаної (в кутку) порівняно з Empusa hedenborgii

Особливості біології

Генерація в Україні та на півдні Росії однорічна. Зимують личинки (у підстилці або серед сухих стебел трав), продовжуючи розвиток навесні. Наприкінці червня — на початку липня з'являються дорослі особини, які тримаються на стеблах і листках високих трав (молочаю, полину та ін.). В середині липня дорослі особини відкладають яйця групами в оотеки. На початку — в середині серпня з'являються личинки. Дорослі емпузи та їхні личинки — хижаки, полюють удень на різних комах. Самці вночі летять на світло. Тримаються на піщаних ділянках з розрідженою рослинністю і сухостеповим травостоєм.^[1]^[2]

Поширення

Ареал охоплює Північне Причорномор'я, Малу Азію, Близький Схід, Кавказ, Закавказзя, степові райони Нижнього Поволжя і Казахстану, Середню Азію.

В Україні знайдений в Херсонській і Миколаївській областях^[1].

Охорона

В Україні внесений до Червоної книги як рідкісний вид, реєструються лише поодинокі екземпляри. Зникає через розорювання цілини, степові пожежі, перевипас та застосування пестицидів. Охороняються локальні популяції у Чорноморському біосферному заповіднику та заповіднику «Асканія-Нова». Для охорони рекомендують створювати ентомологічні заказники в місцях виявлення виду^[1].

Також внесений до Червоної книги Дагестану, як вид, чисельність якого скорочується (2-га категорія). Вид потерпає через антропогенний вплив, зокрема перевипас, знищення шибляку, туризм, видобуток корисних копалин тощо.^[2]

Примітки

↑ ^а ^б ^в Т.І. Пушкар, В.М. Єрмоленко (2009), Емпуза піщана Empusa pennicornis Pallas, 1773, у І.А. Акімов (ред.), Червона книга України. Тваринний світ, К.: Глобалконсалтинг, с. 74, архів оригіналу за 29 травня 2020, процитовано 28 квітня 2020 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
↑ ^а ^б Ильина Е. В. Эмпуза перистоусая // Редкие беспозвоночные животные заповедника «Дагестанский»^{[недоступне посилання]} / Под ред. Е. В. Ильиной. — Труды заповедника «Дагестанский». — Вып. 7. — Махачкала, 2014. — с. 82-84(рос.)

Джерела

Т.І. Пушкар, В.М. Єрмоленко (2009), Емпуза піщана Empusa pennicornis Pallas, 1773, у І.А. Акімов (ред.), Червона книга України. Тваринний світ, К.: Глобалконсалтинг, с. 74, архів оригіналу за 29 травня 2020, процитовано 28 квітня 2020 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)

[ЧКУ-1] а ^б ^в Т.І. Пушкар, В.М. Єрмоленко (2009), Емпуза піщана Empusa pennicornis Pallas, 1773, у І.А. Акімов (ред.), Червона книга України. Тваринний світ, К.: Глобалконсалтинг, с. 74, архів оригіналу за 29 травня 2020, процитовано 28 квітня 2020 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)

[ККДагестан-2] а ^б Ильина Е. В. Эмпуза перистоусая // Редкие беспозвоночные животные заповедника «Дагестанский»^{[недоступне посилання]} / Под ред. Е. В. Ильиной. — Труды заповедника «Дагестанский». — Вып. 7. — Махачкала, 2014. — с. 82-84(рос.)

[1]

[2]