Відкрити головне меню

«Еммануель» (фр. Emmanuelle) — французький еротичний фільм 1974 р. режисера Жюста Жакена, в головній ролі — Сільвія Крістель. Сценарій написав Жан-Луї Річард, заснований на однойменному романі Еммануель Арсан. Композитор — П’єр Башльє.

Еммануель M:
фр. Emmanuelle
Жанр Еротичний фільм, ЛГБТ-фільм[d], порнофільм, екранізація літературного твору[d] і фільм-драма[d]
Режисер Жюст Жакен
Продюсер Yves Rousset-Rouard[d]
Сценарист Жан-Луї Річард
На основі Еммануель Еммануель Арсан
У головних
ролях
Сільвія Крістель
Даніель Серкай
Ален Куні
Маріка Грін
Оператор Robert Fraisse[d]
Композитор П'єр Башльє
Кінокомпанія Parafrance Films (Франція)
Columbia Pictures (США)
Тривалість 105 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Рік 1974
Дата виходу 26 червня 1974 (Франція)
3 грудня 1974 (США)
Кошторис $500 000
Касові збори $100 млн
IMDb ID 0071464
Наступний Еммануель 2

Фільм був дуже успішним у Франції (найкасовіший фільм 1974 р.) й усьому світі, породив кілька продовжень і став культовим у своєму жанрі.

Зміст

СюжетРедагувати

Фільм описує сексуальні пригоди головної героїні — красивої молодої француженки Еммануель. Вона разом з чоловіком Жаном, співробітником посольства, проживає в Бангкоку. Весь дипломатичний корпус знемагає від нудьги, у ньому панують вельми розпусні сексуальні звичаї. Жан, який старший від Еммануель, не тільки не забороняє їй випадкові статеві зв'язки, але й всіляко заохочує їх, вважаючи, що вони сприяють більшій розкутості у сексі.

За короткий термін Еммануель встигає спробувати те, що ніколи до цього не пробувала: випадкові зв'язки з першим зустрічним, лесбійське кохання тощо. Незабаром за «виховання» Еммануель береться вже немолодий чоловік — Маріо. Зв'язок з ним сильно вплинув на ставлення Еммануель до сексу.

Культурний впливРедагувати

Фільм «Еммануель» належить до класики європейського та світового еротичного кіно. Картина має велике значення для історії кінематографа, оскільки задала тон подальшим фільмам цього жанру.

Фільм рекламували більше року, в кожному кінотеатрі він йшов по кілька років. Проте, попри таку популярність, фільм був заборонений тодішнім президентом Франції Жоржем Помпіду. Лише з приходом до влади його наступника, Валері Жискар д'Естена (його коханкою була виконавиця головної ролі Сільвія Крістель), картина вийшла у прокат. У США Асоціація контролю за дотриманням правил виробництва кінопродукції присудила фільму код «X», що дозволяло показувати його у спеціальних і приватних кінотеатрах.

У різних країнах була різна тривалість фільму: у країнах колишнього СРСР 90 хвилин, в Аргентині 98 хвилин, в США було дві версії фільму — 89 хвилин і 95 хвилин (для різних вікових категорій), в Південній Кореї — 85 хвилин, у Західній Німеччині — 93 хвилини. В оригіналі тривалість фільму становить 105 хвилин.

Пісня з фільму, написана П'єром Башльє, стала світовим хітом.

РоліРедагувати

КритикаРедагувати

Рейтинг фільму на сайті IMD склав 5.1 з 10,[1] на Rotten Tomatoes — 56%.[2]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати