Ельза Радзиня

радянська і латвійська акторка
(Перенаправлено з Ельза Радзіня)

Ельза Радзиня, повне ім'я Радзиня Ельза Янівна (латис. Elza Radziņa; (нар. 10 лютого 1917(19170210), Харків, Російська імперія — пом. 18 серпня 2005, Рига, Латвія) — радянська, латвійська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1956). Народна артистка Латвійської РСР (1967). Народна артистка СРСР (1976).

Ельза Радзиня
латис. Elza Radziņa
Народилася21 січня (3 лютого) 1917 або 10 лютого 1917(1917-02-10)[1][2]
Харків, Російська імперія
Померла18 серпня 2005(2005-08-18)[1][2] (88 років)
Рига, Латвія
ПохованняЛісовий цвинтар
Громадянство СРСР
 Латвія
Діяльністьакторка
Роки діяльностіз 1936
IMDbnm0705952
Нагороди та премії
орден Дружби народів
народний артист СРСР Народний артист Латвійської РСР Заслужений артист Латвійської РСР
орден Трьох зірок

CMNS: Ельза Радзиня у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народилась 10 лютого 1917 р. в Харкові. Працювала в Єлгавському (1945—1953) й Валміерському (1953–54) театрах, а з 1954 р. — в Театрі драми ім. А. Упіта.

У кіно зіграла близько сорока ролей. Яскрава характерна актриса.

Померла 18 серпня 2005 року в Ризі.

Фільмографія

ред.

Грала у фільмах: «Гамлет» (1964, Гертруда, королева), «Едгар і Крістина» (1966), «Остання реліквія» (1969), «Король Лір» (1970, Гонерілья, дочка Ліра), «Вій, вітерець!» (1973, Приз за найкращу жіночу роль Всесоюзного кінофестивалю в Тбілісі, 1972), «Наперекір долі» (1975), «Смерть під вітрилом», «Фаворит» (1976), «Театр» (1978), «Інспектор Гулл» (1979, місис Берлінг), «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983) та ін.

Знялась в українських кінокартинах: «Берег надії» (1967, Мері Джонсон), «Як гартувалась сталь» (1975, 2 с, Ірина Олександрівна), «Ми звинувачуємо» (1985, мати Пауерса).

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання

ред.
  • Эльза Радзиня. kino-teatr.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2014.