Еллен Гаґен
Еллен Гаґен (швед. Ellen Hagen, повне ім'я Ellen Helga Louise Hagen, уроджена Вадстрем (швед. Wadström); 1873—1967) — шведська політична (Ліберальна партія) і громадська діячка, письменниця[14].
Еллен Гаґен | |
---|---|
швед. Ellen Hagen[1][2] | |
Народилася | 15 вересня 1873[3][5][4] Jakob and Johannes parishd, Швеція[3][5][4] |
Померла | 28 січня 1967[3][4] (93 роки) Täby parishd, Тебю, лен Стокгольм, Швеція[3][6][4] |
Поховання | Старий цвинтар Уппсалиd[7][8] |
Країна | Швеція[9][2][10] |
Місце проживання | Уппсала[1] |
Діяльність | політична діячка, активістка за права жінок, письменниця, суфражистка |
Галузь | women's suffrage in Swedend[2][10] |
Знання мов | шведська[2][10] |
Членство | Liberala kvinnord (1946)[3], Föreningen för kvinnans politiska rösträtt i Uppsalad[11], Föreningen för kvinnans politiska rösträtt i Uppsalad[2] і Föreningen för kvinnans politiska rösträtt i Uppsalad[10] |
Посада | член радиd[10] і президент[d][12] |
Партія | Народна партія — ліберали[3] |
Батько | Bernhard Wadströmd[3][5][…] |
Брати, сестри | Фріда Стенхофф[13][4] |
У шлюбі з | Robert Hagend[3][4] |
Діти | Tord Hagend[4] |
Життєпис
ред.Еллен Гаґен народилася 15 вересня 1873 року у Стокгольмі в родині священика і письменника Бернхарда Вадстрема.
Почала займатися громадською і політичною діяльністю. У 1902 році вона заснувала в Уппсалі місцеве відділення Національної асоціації за політичні права жінок (Landsföreningen för kvinnans politiska rösträtt, LKPR) і була її головою до розпуску в 1923 році. Також брала участь у різних рухах на національному рівні, в тому числі за рівноправність жінок на виборах. Сучасниками Еллен Гаґен характеризувалася як гарний оратор. Займалася питаннями миру і роззброєння в 1920-1930-х роках і брала участь як шведська делегатка на конференції з роззброєння в Парижі в 1931 році. Еллен Гаґен була головою Конфедерації ліберальних жінок (Liberala kvinnor) у 1938—1946 роках та Шведської жіночої асоціації (Svenska Kvinnors Medborgarförbund) в 1936—1963 роках.
Поряд з політичною і громадською діяльністю, Гаґен писала біографічні книги, включаючи біографію свого родича — Карла Вадстрема. Вона також читала лекції з соціальних питань у різних містах Швеції.
Померла 15 вересня 1967 року в Тобю.
Родина
ред.Еллен була одружена з Робертом Гаґеном (1868—1922), який деякий час був губернатором округу Євлеборг. Подружжя поховані на Уппсальському старому цвинтарі.[15] Вони були батьками шведського дипломата Торда Гаґена; їхня онука Сесілія стала журналісткою і письменницею.
Література
ред.- Barbro Hedvall. Susanna Eriksson Lundqvist. red. Vår rättmätiga plats. Om kvinnornas kamp för rösträtt. Förlag Bonnier. ISBN 978-91-7424-119-8.
Примітки
ред.- ↑ а б http://www2.ub.gu.se/kvinndata/portaler/rostratt/pdf/rostrattsfragan.pdf
- ↑ а б в г д Årsberättelser för landsföreningen och lokalföreningarna för kvinnans politiska rösträtt 1917 — Стокгольм: 1918.
- ↑ а б в г д е ж и к Wieselgren G. Ellen H L Hagen — С. 734.
- ↑ а б в г д е ж и Ellen Helga Louise Hagen
- ↑ а б в Jakob och Johannes kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0008/C I a/25 (1870-1876), bildid: 00025625_00193 — С. 580.
- ↑ Sveriges dödbok
- ↑ Hagen, Ellen Helga Louise f. Wadström — Svenskagravar.se.
- ↑ https://kulturpersoner.uppsalakyrkogardar.se/ellen-hagen/ — (untranslated).
- ↑ Till regeringen från svenska kvinnor ingifna skrifvelser i rösträttsfrågan 1905–1906 — Björck & Börjesson, 1906. — 48 с.
- ↑ а б в г д https://core.ac.uk/download/pdf/83629477.pdf
- ↑ Till regeringen från svenska kvinnor ingifna skrifvelser i rösträttsfrågan 1905-1906 — 1906.
- ↑ Årsberättelser för Landsföreningen och lokalföreningarna för kvinnans politiska rösträtt — Oskar Eklunds boktryckeri.
- ↑ а б Swedish Census 1880 — Riksarkivet.
- ↑ Ellen H L Hagen. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Hagen, Ellen Helga Louise f. Wadström. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
Посилання
ред.- Ellen Hagen [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Ellen Hagen, landshövdingskan på Gävle slott [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Liberalakvinnor: Centralorganisationen