Еленія рудоголова

вид птахів
Еленія рудоголова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Еленія (Elaenia)
Вид: Еленія рудоголова
Elaenia ruficeps
Pelzeln, 1868
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Elainea ruficeps
Посилання
Вікісховище: Elaenia ruficeps
Віківиди: Elaenia ruficeps
ITIS: 559861
МСОП: 22699292
NCBI: 456369

Еле́нія рудоголова[2] (Elaenia ruficeps) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Опис ред.

Довжина птаха становить 13-15 см. Верхня частина тіла темно-коричнева, на тімені рудувата пляма. На крилах дві світло-сірі смужки. Кінчик хвоста білий. Нижня частина тіла кремова, боки оливково-сірі.

Поширення і екологія ред.

Рудоголові еленії локально поширені на південному сході Колумбії (від Мети на схід до Ґуайнії і Ваупесу), на південному сході Венесуели (Болівар, Амасонас), на заході Гаяни, на північному узбережжі Французької Гвіани і Суринаму, а також на півночі Бразилії (північ Рорайми і Амапи, по обох берегах Амазонки в середній її течії та в долині річки Куруру[en] на півночі штату Пара). Вони живуть в сухих і вологих рівнинних тропічних лісах, в саванах і сухих чагарникових заростях, в дубових гаях і заростях пальм Mauritia flexuosa в долинах річок. Зустрічаються на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких шукають серед рослинності, а також плодами. Шукають їжу серед рослинності, на висоті до 8 м над землею. Гніздо чашоподібне, зроблене з гілочок і рослинних волокон. В кладці 2 яйця.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Elaenia ruficeps. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 31 січня 2022.