Екологічна геоморфологія

Екологічна геоморфологія, екогеоморфологія — напрям прикладної геоморфології, який вивчає рельєф, його походження, вік та еволюцію, процеси рельєфоутворення, аналізує прямі й зворотні зв'язки рельєфу з усіма компонентами навколишнього середовища з метою оптимізації умов життєдіяльності людини. У структурі екогеоморфології виділяють теоретичну та прикладну (конструктивну) складові.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Олег Адаменко. «Екологічна геоморфологія: Підручник». Івано‐Франківськ: Факел, 2000. 415 с.
  • Тетяна Павловська. «Геоморфологія: терміни й поняття». Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2009. 284 с.
  • Володимир Стецюк. Екологічна геоморфологія України. Київ: Видавництво «Слово», 2010. 368 с.
  • Оксана Колтун. «Парадигми у геоморфології. Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки». Матеріали міжнародної Конференції. Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 269‐270 с.
  • Іван Ковальчук. «Вектори розвитку української геоморфології. Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє». Матеріали міжнародної науково‐практичної конференції. Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. 196‐203 с.

ПосиланняРедагувати