Палеогеоморфологія

Палеогеоморфологія (англ. palaeogeomorphology, нім. Paläogeomorphologie f) — галузь палеогеографії, що вивчає рельєф минулих геологічних епох, генезис, вік, історію й закономірності його розвитку[1].

Розрізняють палеогеоморфологію:

  • загальну,
  • регіональну,
  • прикладну.

Палеогеоморфологія формувалась із середини XX століття[2]. В УРСР палеогеоморфологію детально досліджував доктор географічних наук Василь Галицький.

Відновлення палеорельєфу здійснюється шляхом вивчення рельєфу контактних поверхонь розмиву всередині осадових утворень, а також за допомогою корелятивних відкладів[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Палеогеоморфологія // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
  2. а б Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

ЛітератураРедагувати