Вікіпедія

Ежен де Блаас

Ежен де Блаас (фр. Eugene de Blaas, Ойген фон Блаас, нім. Eugene von Blaas, Еудженіо де Блаас, італ. Eugenio de Blaas; 24 липня 1843, Альбано-Лаціале — 10 лютого 1932, Венеція) — італійський художник, що писав в стилі академічного класицизму.

Ежен де Блаас

Народження 24 липня 1843(1843-07-24)[1][2][…]
Альбано-Лаціале, Рим-Столиця, Лаціо, Італія
Смерть 10 лютого 1931(1931-02-10)[1][2][4] (87 років)
  Венеція, Італія
Країна  Папська держава
 Австро-Угорщина
 Королівство Італія
Жанр жанрове малярство
Діяльність художник
Відомі учні Tommaso Pasquottid
Твори In the Waterd
Діти Giulio de Blaasd
Брати, сестри Юліус фон Блаас
Роботи в колекції Sarjeant Gallery Te Whare O Rehua Whanganuid, Національна портретна галерея (Лондон), Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Moravian Gallery in Brnod, галерея Бельведер, Музей Вікторії та Альберта і Музей фюрера
CMNS: Ежен де Блаас у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блаас.

Біографія ред.

Народився в Альбано-Лаціале поблизу Рима, в сім'ї тірольця та італійки. Батько, Карл фон Блаас, був відомим художником. Його мати, Агнесіна Ауда, була заможною римлянкою. Сім'я переїхала до Венеції, коли Карл став професором Венеційської академії. Він часто малював сцени у Венеції, а також портрети та релігійні картини.

Виставлявся в Італії і за кордоном: у Відні, в Лондоні, Парижі, Берліні, Монако, Брюсселі, Петербурзі. Ежен як і батько став професором академії Венеції.

Роботи ред.

Серед його робіт — «Нузіальна форма у святині», «Гробниця у Кампієлло у Венеції», «Сцена бураттіні в навчальному закладі» та «Нінетта». Мистецтвознавець Луїджі Кіртані, коли картина була виставлена в Національній галереї Венеції, описав її як «красиву, улесливу, гарненьку, пещену, вичищену, відполіровану, прачку на картині пана Блааса, улюбленого портретиста великих венеційських аристократів, одягнену в урочисті атласи, блискучі прикраси, зачіски багатіїв».[5]

Його барвисті та доволі театральні зображення венеційського суспільства того періоду, наприклад, «На балконі» (1877; Приватна колекція), суттєво відрізнялися від ніжних пастелей та офортів двориків, балконів та каналів сучасної Венеції.

Картини Ежена де Блааса виставлялися в Королівській академії, Товаристві образотворчого мистецтва, Новій галереї та галереї Arthur Tooth and Sons у Лондоні, а також у галереї Walker Art Gallery в Ліверпулі.[6]

  •  
    Водовоз
  •  
    Де Мюзетт
  •  
    Ділимся новинами (1904)
  •  
    Дві венеційки
  •  
    У ризниці 1877р
  •  
    Павук і муха (1889)
  •  
    портрет Артура Графа Берхтольда (1882)
  •  
    Мрія біля берега (1895)
  •  
    Ежен де Блас Флірт
  •  
    Цікавість (1892)
  •  
    Червоне віяло (1892)
  •  
    Задумливий момент
  •  
    Про цікаву історію
  •  
    Носій води (1887)
  •  
    На пляжі
  •  
    У воді, Євген фон Блаас (1843-1931)
  •  
    Божі створіння

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116198419 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Eugen von Blaas
  3. ↑ Eugen von Blaas — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ Kunstindeks Danmark
  5. ↑ Gubernatis, Angelo De; Matini, Ugo (1889). Dizionario degli artisti italiani viventi, pittori, scultori e architetti (італ.). Tipi dei successori Le Monnier.
  6. ↑ Austrian oil painting old reproduction of Blaas Eugene de. web.archive.org. 17 травня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 10 квітня 2023.
  Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ежен_де_Блаас&oldid=40787170