Кеосаян Едмонд Гарегінович

(Перенаправлено з Едмонд Кеосаян)

Едмонд Гарегінович Кеосаян (вірм. Էդմոնդ Գարեգինի Քեոսայան; 9 жовтня 1936, Ленінакан, Вірменська РСР — 21 квітня 1994, Москва, Росія) — вірменський радянський кінорежисер і сценарист. Батько російського пропагандиста й актора Тиграна Кеосаяна.

Кеосаян Едмонд Гарегінович
вірм. Էդմոնդ Քեոսայան
Народився9 жовтня 1936(1936-10-09)[1][2]
Ґюмрі, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР
Помер21 квітня 1994(1994-04-21)[1][2] (57 років)
Москва, Росія
·рак гортаніd
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністькінорежисер, сценарист, актор
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Знання мовросійська і вірменська
ЧленствоСК СРСР
Роки активностіз 1962
Жанрсоціалістичний реалізм
ПартіяКПРС
У шлюбі зLaura Gevorgyand
ДітиDavid Keosayand і Кеосаян Тигран Едмондович
Нагороди
заслужений діяч мистецтв РРФСР Премія Ленінського комсомолу заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР
IMDbID 0449084

Життєпис

ред.

Навчався в Московському економічному інституті (1954—1956), Єреванському театральному інституті (1956—1958). У 1964 закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Юхима Дзигана). У режисурі дебютував короткометражним телефільмами, відзначеними на Міжнародних кінофестивалях («Драбина», Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Монте-Карло, 1962; «Три години дороги», приз МКФ в Канні, 1963). В 1965 році екранізував п'єсу Анатолія Софронова «Куховарка», відкривши цією «колгоспною мелодрамою» для широкого глядача такі акторські імена як Світлана Світлична і Володимир Висоцький.

В 1966 році зробив другу екранізацію повісті Павла Бляхіна «Червоні чортенята» (перша була у 1923 від режисера Івана Перестіані). Картина стала характерним продуктом радянської масової культури.

 
Меморіальна плита в Гюмрі

У 1970-х роках, після фактичного провалу фільму «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» працюючи на «Арменфільмі», де звернувся до національної тематики. Найбільш відомим фільмом цього періоду стала психологічна драма «Коли настає вересень» (приз МКФ в Каїрі, 1975). Помітною роботою цього періоду також стала «Зірка надії».

З 1982 знову працював на «Мосфільмі», де поставив ​​кіноповість «Десь плаче іволга» та драму «Знесіння».

Похований в Москві на Кунцевському кладовищі, 10-а дільниця.

Фільмографія

ред.

Режисерські роботи

ред.

Сценарії

ред.
  1. 1966 — Невловимі месники
  2. 1968 — Нові пригоди невловимих
  3. 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі
  4. 1973 — Чоловіки
  5. 1974 — Ущелина покинутих казок
  6. 1976 — Коли настає вересень (у співавт.)
  7. 1979 — Легенда про скоморохів
  8. 1982 — Десь плаче іволга
  9. 1988 — Піднесення

Акторські роботи

ред.
  1. 1964 — Де ти тепер, Максиме?
  2. 1968 — Нові пригоди невловимих
  3. 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі

Примітки

ред.
  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання

ред.