Едвін Фішер
Едвін Фішер (нім. Edwin Fischer; 6 жовтня 1886, Базель — 24 січня 1960, Цюрих) — швейцарський піаніст і диригент класичного репертуару, викладач фортеп'янної гри. Широко шанується як один з найвидатніших піаністів XX-го сторіччя, особливо по сфері виконання німецької музики, традиційно представленої іменами Баха, Моцарта, Бетовена і Шуберта.
| Едвін Фішер | |
|---|---|
| нім. Edwin Fischer | |
_1946_OeNB_660124.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 жовтня 1886[1][2][…] |
| Місце народження | Базель, Швейцарія[1] |
| Дата смерті | 24 січня 1960[1][2][…] (73 роки) |
| Місце смерті | Цюрих, Швейцарія[1] |
| Поховання | Friedhof Friedentald |
| Громадянство |  Швейцарія |
| Віросповідання | католицтво[4] |
| Професії | піаніст, диригент, музичний педагог |
| Освіта | Консерваторія Штерна |
| Вчителі | Martin Kraused[5] |
| Відомі учні | Альфред Брендель[6], Conrad Hansend, Пауль Бадура-Скода, Даніель Баренбойм, Jörg Demusd, Grete Sultand і Gernot Kahld |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Берлінський університет мистецтв |
| Лейбли | EMI |
| Нагороди | |
| У шлюбі з | Eleonora von Mendelssohnd |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Едвін Фішер народився в Базелі і навчався музиці спочатку на батьківщині, а пізніше в Берлінській консерваторії Штерна у Мартіна Краузе. Слава видатного піаніста прийшла до нього відразу після Першої світової війни. У 1926 році він став диригентом Любекської музичної філармонії, а пізніше почав диригувати в Мюнхені. У 1932 році він сформував власний камерний оркестр і став одним з піонерів автентичного виконання барокової музики. І хоча, з точки зору сучасних вимог, його методи навряд чи можна визнати історично точними, важливий був сам задум подібного роду, з клавікордом і т. д. (в першу чергу це стосувалося музики Баха і Моцарта).
1932 року він повернувся в Берлін. Після від'їзду з нацистської Німеччини великого Артура Шнабеля змінив його на посту викладача у Вищій школі музики. У 1942 році виїхав до Швейцарії, призупинивши свою діяльність в очікуванні розв'язки Другої світової війни. Після війни відновив виступи, поряд з цим давав майстер-класи в Люцерні, які відвідували багато згодом прославлених піаністів: Альфред Брендель, Пауль Бадура-Скода, Даніель Баренбойм та ін.
Виступав також як камерний музикант. Високу оцінку отримало фортеп'янне тріо, яке він сформував з віолончелістом Енріко Майнарді і скрипалем Георгом Куленкампфом (коли той помер, його замінив Вольфґанґ Шнайдерхан).
Опублікував безліч підручників і посібників, у тому числі про фортеп'янні сонати Бетовена. Залишив безліч записів, серед яких — перший повний запис «Добре темперованого клавіру» Й. С. Баха, зроблений в 1933—1936 рр. для EMI.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118691147 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/045905/2005-01-19/
- ↑ https://web.archive.org/web/20210106164458/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/franz-liszt-and-his-pupils/liszt-school
- ↑ Grove Music Online — OUP.
Література
ред.- Gavoty B. Edwin Fischer. Geneva, 1954.
- Smithson R. The recordings of Edwin Fischer. London, 1990..