Альфред Брендель
Альфред Брендель (нім. Alfred Brendel; нар. 5 січня 1931, Візмберг) — австрійський піаніст, британський підданий.
| Альфред Брендель | |
|---|---|
| нім. Alfred Brendel | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 січня 1931[1][2][…] (93 роки) |
| Місце народження | Loučná nad Desnoud[4] або Wiesenbergd, Нідвальден, Швейцарія[5] |
| Роки активності | 1948 — 2008 |
| Громадянство | Австрія і Чехословаччина |
| Професії | піаніст, композитор, поет, есеїст |
| Освіта | Віденський університет музики й виконавського мистецтва і Майстер-клас |
| Вчителі | Едвін Фішер, Paul Baumgartnerd і Едуард Штейерманн |
| Відомі учні | Etsuko Hirosed |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Членство | Європейська академія наук і мистецтв, Німецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди | |
| Діти | Adrian Brendeld |
| alfredbrendel.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Дитинство і юність Бренделя пройшло в Загребі і потім в Граці, в кінці Другої світової війни він був відправлений на риття траншей і потрапив до лікарні з обмороженням. Весь цей час він складав музику, грав на фортепіано і малював — і є чи не єдиним великим піаністом XX століття, які не отримали систематичної музичної освіти (Брендель відвідував майстер-класи Едвіна Фішера і Едуарда Штейермана, екстерном закінчив Віденську академію музики).
Перший виступ Бренделя відбулося в Граці, коли йому було 17 років, і було повністю присвячено фуги, причому поряд з творами Баха, Брамса і Ліста Брендель виконав кілька своїх творів. Надалі, проте, Брендель повністю відмовився від письменництва. У 1949 році Брендель взяв участь в конкурсі піаністів імені Ферруччо Бузоні і отримав 4-ту премію; в 1950 році він перебрався до Відня. До 1952 року відноситься перший запис Бренделя — П'ятий фортепіанний концерт Прокоф'єва. Аж до 1970-х років Брендель багато концертував в Австрії, виконуючи, головним чином, сонати Бетховена, твори Брамса, Ліста, Шумана і Шуберта, однак міжнародне визнання прийшло до Бренделя після лондонських виступів середини 1970-х (спочатку з Бетховеном); в Лондон Брендель і переселився. З Бетховеном були пов'язані і історичні цикли концертів Бренделя 1980-х-90-х років, включаючи виконання всіх 32 сонат Бетховена в Карнегі-холі.
В останні роки Альфред Брендель займається з молодими піаністами, виступає в ансамблі зі своїм сином, віолончелістом Адріаном, публікує свої вірші. У 2002 році він був удостоєний Премії Роберта Шумана за внесок у шуманівський репертуар. У 2004 році Бренделю була присуджена Премія Ернста Сіменса — одна з найпрестижніших світових музичних нагород.
Особисте життя
ред.Брендел двічі одружився. Перший шлюб, починаючи з 1960 по 1972 роки, був з Ірис Хейман-Гонсала, в цьому шлюбі народилася дочка Доріс, яка є поп-рок-музикантом. У 1975 році Брендель одружився з Іреною Семлер, у подружжя — троє дітей; син, Адріан, віолончеліст і дві дочки, Катаріна та Софі.
Творчість
ред.Репертуар
ред.В репертуарі Бренделя переважає австрійська і німецька класика. До музики XX століття Брендель звертається порівняно рідко, хоча фортепіанний концерт Арнольда Шенберга відноситься до числа найважливіших його робіт. Творче кредо Бренделя випливає з його заяви: «Я несу відповідальність перед композитором, а особливо перед твором» — позицію Бренделя часто описують як позицію музиканта-аналітика.
Бібліографія
ред.Визнання і нагороди
ред.- Кавалер ордена Британської імперії
- Премія Роберта Шумана (2002)
- Премія Ернста Сіменса (2004)
- Praemium Imperiale (Японія) (2009)
Введений в Зал слави журналу Gramophone[7].
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118514997 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Český hudební slovník osob a institucí
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ The Festschrift for Brendel contains contributions by, i.a., Імоген Купер, Андреас Дорщел, Тіл Фелнер, Петро Гюльке, Флоренція Найвіль та сер Саймон Реттл.
- ↑ Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 2 січня 2016.
Посилання
ред.- Офіційний сайт Альфреда Бренделя [Архівовано 24 листопада 2002 у Wayback Machine.] (англ.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфред Брендель |