Едвард (король Шотландії)

Едвард Баллшол ( 1283 — 1367) — король Шотландії з 1332 до 1336 року. Правив за підтримки Англії.

Едвард Балліол
англ. Edward Balliol
англ. Edward Balliol
Едвард Балліол англ. Edward Balliol
Едуард Балліол, середа XVIII століття
Король Шотландії
24 вересня 1332 — 1336
Попередник Давид II
Наступник Роберт III
Народився 1283(1283)
Помер 1367(1367)
Вітлі, Донкастер, Йоркшир, Англія
Відомий як політик
Країна Королівство Шотландія
Династія Балліоли
Батько Іоанн I Балліол
Мати Ізабелли де Варенн
У шлюбі з Маргарита Анжуйська
Релігія католицтво

ЖиттєписРедагувати

Едвард Балліол був єдиним сином короля Шотландії Джона Балліоля та Ізабелли де Варенн. Після повалення батька у 1296 році його сім'я переселилася у Францію.

Вторгнення у Шотландію і коронаціяРедагувати

Через смерть короля Роберта I Брюса у 1329 році, а потім і його соратників Джеймса Дугласа і Томаса Рендольфа, регента Шотландії у період малолітства короля Давида II, державна влада в країні різко ослабла. Цим скористалися шотландські емігранти в Англії, вигнані з країни у період війни за незалежність, та їхні нащадки. На чолі цієї групи «позбавлених спадщини» встав Едвард Балліол, претендент на корону Шотландії, і Генріх Бомон, спадкоємець володінь Коміно. Прагнучи заручитися підтримкою Англії, Едвард Балліол приніс омаж англійському королю Едварду III.

У 1332 році Едвард Балліол з невеликим (не більше 1,5 тисяч вояків) загоном «позбавлених спадщини» висадився в Шотландії та розбив королівську армію в битві при Дапплін-Мурі. Частина шотландських баронів перейшла на бік Балліоля і 24 вересня 1332 року Едвард був коронований в Сконе королем Шотландії. Однак незабаром загони прихильників Давида II на чолі з Арчібальдом Дугласом витіснили Балліоля з країни. У відповідь Едвард звернувся за допомогою до англійського короля, пообіцявши за допомогу значні територіальні поступки. У березні 1333 року англійська армія вдерлася на територію Шотландії й обложила Берік. Ті, що прийшли на допомогу обложеному місту війська Арчібальда Дугласа були вщент розбиті королем Едвардом III у битві при Галідон-Гіллі 19 липня 1333 року Давид II емігрував до Франції. Влада в Шотландії перейшла до Едварда Балліоля.

Правління Едварда Балліола в ШотландіїРедагувати

Недовге правління Едварда Балліола у Шотландії ознаменувалося реституцією земельних володінь на користь «позбавлених спадщини»: Генріх Бомон отримав графства Морей та Бьюкен, Давид Стратбогі — графство Атолл. У 1334 році значні території на півдні (Берік, острів Мен і весь Лотіан з Единбургом) були відступлені Англії. Шотландія знову визнала сюзеренітет англійської короля.

Однак, вже до кінця 1334 року Едвард Балліол знову був змушений втекти до Англії в результаті повстання прихильників Давида II. Новий похід англійської армії Едварда III у 1335 році дозволив Балліолю повернутися на престол. Але опір патріотичної партії зламано не було. Одночасно різко загострилися англо-французькі відносини, що не дозволило Едварду III закріпити англійську владу над країною. Поразка Давида Стратбогі, командувача силами Балліола у північній Шотландії, в Колблінському лісі у 1335 році позначило перелом у війні. Шотландські загони, уникаючи генеральних битв, вели партизанську боротьбу з англійцями, зводячи нанівець завоювання Едварда III. У 1336 році Едвард Балліол був остаточно вигнаний з Шотландії.

Еміграція та зреченняРедагувати

У 1340-х роках Балліол на службі в Едварда III відповідав за організацію оборони Північної Англії. Скориставшись полоном короля Давид II у битві при Невіллс-Кроссі у 1346 році, Едвард Балліол зробив останню спробу повернути собі шотландський престол і організував експедицію до Шотландії. Однак ніякої підтримки у шотландських баронів він не знайшов і змушений був повернутися до Англії. Залишившись без прихильників і засобів існування Едвард Балліол 20 січня 1356 року відрікся від своїх прав на корону Шотландії на користь короля Англії Едварда III в обмін на довічну грошову пенсію.

Едвард Балліол дітей не мав.

ДжерелаРедагувати

(англ.)

  • Ashley WJ (ed.). Edward III and His Wars, 1327—1360. — London: D. Nutt, 1887
  • Bain Joseph (ed.). Calendar of Documents Relating to Scotland. — 4 vols .. — Edinburgh: HM General Register House, 1881-88
  • Bower Walter. Scotichronicon: In Latin and English. — 9 vols .. — Aberdeen: Aberdeen University Press, 1987-98
  • Capgrave John. The Book of the Illustrious Henries. — London: Longman, Brown, Green, Longmans, & Roberts, 1858
  • Galbraith VH (ed.). The Anonimalle Chronicle, 1333 to 1381. — Manchester: Manchester University Press, 1970. — ISBN 0-389-03979-9
  • Gray Thomas. Scalacronica: The Reigns of Edward I, Edward II and Edward III. — Glasgow: J. Maclehose, 1907
  • Skene William F. (ed.). John of Fordun's Chronicle of the Scottish Nation. — Edinburgh: Edmonston and Douglas, 1872
  • Wilson James. The Chronicle of Lanercost, 1272—1346. — Cribyn, Wales: Llanerch Press, 2001. — ISBN 1-86143-109-0
Попередник
Давид II
  Король Шотландії
1332 — 1336
  Наступник
Давид II