Едвард Артур Мілн
Е́двард А́ртур Мілн (англ. Edward Arthur Milne; 4 лютого 1896 — 21 вересня 1950) — англійський астроном і математик, член Лондонського королівського товариства (1926).
| Едвард Артур Мілн | |
|---|---|
| Edward Arthur Milne | |
.jpg) | |
| Народився | 14 лютого 1896[1][2][…] Кінґстон-апон-Галл, Східний Йоркширський Райдінг, Йоркшир і Гамбер, Англія, Сполучене Королівство |
| Помер | 21 вересня 1950[4][1][…] (54 роки) Дублін, Ірландія[4] |
| Поховання | Wolvercote Cemeteryd[5] |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | математик, доцент, астрофізик, астроном, фізик, викладач університету |
| Alma mater | Триніті-коледж Кембриджського університету |
| Галузь | астрофізика, математика |
| Заклад | Кембриджський, Манчестерський, Оксфордський університети |
| Посада | голова[1], голова[6], Beyer Chair of Applied Mathematicsd і Rouse Ball Professor of Mathematicsd |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Arthur Geoffrey Walkerd |
| Аспіранти, докторанти | Thomas George Cowlingd[7] Gerald James Whitrowd[7] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук |
| Війна | Перша світова війна |
| Нагороди | |
 Едвард Артур Мілн у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Родився в Галлі. У 1914—1916 навчався у Триніті-коледжі Кембриджського університету. Потім до закінчення першої світової війни працював у Відділі протиповітряної оборони міністерства озброєнь. У 1919 продовжив навчання, в 1920 закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. Працював в Кембриджському університеті (у 1920—1924 був заступником директора Обсерваторії сонячної фізики, у 1921—1925 викладав астрофізику в університеті, з 1924 — також математику). У 1925—1928 — професор прикладної математики Манчестерського університету, з 1928 — професор математики Оксфордського університету.
Основні наукові роботи відносяться до фізики зоряних атмосфер, теорії внутрішньої будови зірок, космології. У 1921—1929 вніс великий внесок у розвиток теорії переносу випромінювання в атмосферах зірок. Детально розробив теорію сірої атмосфери. Запропонував і досліджував інтегральне рівняння, що визначає залежність температури в атмосфері зірки від оптичної глибини (рівняння Мілна). Розробив модель утворення ліній поглинання в атмосферах зірок (модель Мілна—Еддінгтона). У 1923—1924 спільно з Р. Г. Фаулером на підставі теорії йонізації Саха встановив температурну шкалу зоряної спектральної послідовності (за максимумом інтенсивності ліній), отримав перші надійні оцінки температури і тиску в зоряних атмосферах. Розробляв теорію ефекту абсолютної величини. У 1929—1935 Мілн вніс істотний внесок у теорію внутрішньої будови зірок. Його роботи послужили відправним пунктом для багатьох наступних досліджень, а розроблений ним математичний апарат широко використовувався аж до недавнього часу (змінні Мілна U, V). У 1932 Мілн звернувся до проблем космології. Спираючись на власну концепцію «кінематичної теорії відносності», яка є альтернативою загальній теорії відносності, створив модель Всесвіту, побудовану на кінематичному підході до явища розбігання галактик. Він показав, що нестаціонарність однорідних та ізотропних моделей Всесвіту аж ніяк не пов'язана з особливостями загальної теорії відносності і може бути не тільки якісно, але і кількісно описана в рамках ньютонівської теорії гравітації. Систематичний виклад своєї теорії Мілн дав у роботах «Відносність, гравітація і будова світу» (1935), «Кінематична теорія відносності» (1948). Ряд досліджень присвячено фізиці верхньої атмосфери Землі (1920, 1923). Побудував (1925, 1926) теорію рівноваги хромосфери Сонця з урахуванням сили тяжіння і тиску в частотах ліній. Показав, що за певних умов рівновагу стає нестійкою і атоми можуть викидатися з Сонця. Цей механізм грає важливу роль в сучасних теоріях зоряного вітру. У роки першої та другої світових воєн Мілн отримав важливі результати в області балістики, поширення звуку, звукопеленгації.
Президент Лондонського математичного товариства (1937—1939), Лондонського королівського астрономічного товариства (1943—1945).
Книги
ред.- The White Dwarf Stars, Oxford: Clarendon Press, 1932.
- Relativity, gravitation and world-structure, Oxford: Clarendon Press, 1935.
- The Inverse Square Law of Gravitation, London: Harrison and Son, 1936.
- The Fundamental Concepts of Natural Philosophy, Edinburgh: Oliver & Boyd, 1943.
- Kinematic relativity; a sequel to Relativity, gravitation and world structure, Oxford: Clarendon Press, 1948.
- Vectorial Mechanics, New York: Interscience Publishers, 1948.
- Modern Cosmology and the Christian Idea of God, Oxford: Clarendon Press, 1952.
- Sir James Jeans: A Biography, Cambridge University Press, 1952.
Відзнаки та нагороди
ред.- Золота Медаль Королівського Астрономічного товариства (1935)
- Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1941)
- Медаль Кетрін Брюс (1945)
Кратер Мілн на Місяці названий на честь ученого. Також на його честь названо астероїд 11767 Мілн.
Примітки
ред.- ↑ а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Милн Эдуард Артур // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Джерела
ред.- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Милн Эдуард Артур. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)