Дідрик рудохвостий
| Дідрик рудохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx basalis (Horsfield, 1821) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus basalis Chalcites basalis Chalchites basalis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ді́дрик рудохвостий[2] (Chrysococcyx basalis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Австралії і на Тасманії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 16 см, самці важать 22 г, самиці 24,3 г. Верхня частина тіла коричнево-зелена, блискуча, пера на них мають білі кінчики. Голова коричнювата, над рочима білі "брови". Горло і решта нижньої частини тіла білі, поцятковані поперечними коричневими або чорнуватими смугами. Стернові пера рудуваті або рудувато-коричневі. У самців райдужки червоні або темно-карі, навколо очей сірі кільця, дзьоб чорнувато-сірий або чорний. У самиць райдужки карі або блакитні, дзьоб темно-коричневий або чорний. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення дорослих птахів, однак верхня частина голови і шия у них більш тьмяні, сірувато-коричневі. "Брови" над очима і смуги на нижній частині тіла у них слабо виражені або відсутні.
Поширення і екологія ред.
Рудохвості дідрики мешкають в Австралії і на Тасманії, переважно на південному заході і південному сході континенту. Взимку частина південних популяцій мігрує на північ Австралії і далі напівдень Нової Гвінеї, на Молуккські і Зондські острови, іноді досягаючи Малайського півострова. Рудохвості дідрики живуть в евкаліптових лісах і рідколіссях, в саванах, чагарникових і мангрових заростях, в парках і садах. Основою їх раціону є гусінь і комахами, іноді вони також поїдають ягоди. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема сапфіровим і лазуровим малюрам та лісовим шиподзьобам[4][5][6][7].
Рудохвості дідрики розмножуються протягом всього року, однак на півдні Австралії більшість яєць відкладається ними в період з серпня по листопад, в центрі континенту переважно навесні і восени, а на півночі — протягом всього року. за винятком квітня і липня. Зазвичай зозулі відкладають яйця о 8-9 годині ранку. Вони чекають, поки птах-хазяїн покине своє гніздо, після чого дуже швидко відкладають своє яйце і покидають гніздо, тримаючи в дзьобі яйце птаха-хазяїна, яке потім поїдають. Тривалість перебування птаха в гнізді становить не більше 3,3-5 секунд. Яйця рудохвостого дідрика мають білуватий або рожевуватий відтінок, і є поцяткованими рудувато-коричневими плямками, їх вага становить 1 г.
Пташенята рудохвостого дідрика вилуплюються через 12-13,5 днів після відкладання яйця, раніше, ніж інші птахи в гнізді. Через 24-30 годин вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят. Пташенята відкривають очі на 4 день життя, повністю покриваються пір'ям на 14 день. Вони покидають гніздо через 15-19 днів після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще деякий час.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx basalis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Brooker, M.G; Brooker, L.C (1992). Evidence for Individual Female Host Specificity in 2 Australian Bronze-Cuckoos (Chrysococcyx Spp). Australian Journal of Zoology. 40 (5): 485—493. doi:10.1071/zo9920485.
- ↑ Langmore, N.E; Kilner, R.M (2007). Breeding site and host selection by Horsfield's bronze-cuckoos Chalcites basalis. Animal Behaviour. 74 (4): 995—1004. doi:10.1016/j.anbehav.2007.02.028. S2CID 53146815.
- ↑ Brooker, M.G; Brooker, L.C (1989b). The comparative breeding behaviour of two sympatric cuckoos, Horsfield's Bronze‐Cuckoo Chrysococcyx basalis and the Shining Bronze‐Cuckoo C. lucidus, in Western Australia: a new model for the evolution of egg morphology and host specificity in avian brood parasites. Ibis. 131 (4): 528—547. doi:10.1111/j.1474-919x.1989.tb04789.x.
- ↑ Langmore, N.E; Kilner, R.M (2009a). Why do Horsfield's bronze-cuckoo Chalcites basalis eggs mimic those of their hosts?. Behavioral Ecology and Sociobiology. 63 (8): 1127—1131. doi:10.1007/s00265-009-0759-9. S2CID 24883682.
Джерела ред.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Leslie Christides, Walter Boles: Systematics and Taxonomy of Australian Birds. CSIRO Publishing, 2008. ISBN 978-064-306-511-6.
- P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
- Morcombe, Michael (2003). Field Guide to Australian Birds (вид. second). Australia: Pascal Press. с. 192. ISBN 9781740214179.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |