Дідрик білочеревий
| Дідрик білочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець білочеревого дідрика
_2.jpg) Самиця білочеревого дідрика
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx klaas (Stephens, 1815) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus klaas | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ді́дрик білочеревий[2] (Chrysococcyx klaas) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від Сахари та на Аравійському півострові. Вид був названий французьким натуралістом Франсуа Левальяном[en] на честь свого помічника Клааса, готтентота, який допоміг йому в отриманні типового зразка[4][5][6]. Це був перший випадок, коли вид птахів був названий на честь представника корінного народу[7].
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 16-18 см, самці важать 25,6 г, самиці 30,2 г. Довжина хвоста становить 7-8 см, дзьоба 16 г. У самців голова, шия з боків і верхня частина тіла зелені, блискучі, горло і решта нижньої частини тіла біла. За очима є невеликі білі плями. Райдужки темно-карі, дзьоб оливковий або блідо-зелений.
У самиць верхня частина тіла бронзово-коричнева, покривні пера крил зелені. Нижня частина тіла кремова, легко поцяткована темними смужками. За очима світлі плямки. Райдужки світло-сірі, дзьоб темніший, нжі у самців, кінчик у нього темний. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, очі у них карі.
Поширення і екологія ред.
Білочереві дідрики гніздяться на більшій частині Субсахарської Африки, від південної Мавританії на схід до Ефіопії і Еритреї і на південь до Намібії і ПАР, а також на південному заході Саудівської Аравії та на заході Ємену. На більшій частині ареалу ці птахи зустрічаються протягом всього року, а на півночі і півдні ареалу вони є мігруючими птахами і зустрічаються лише під час сезону дощів. Білочереві дідрики живуть у вологих тропічних лісах, галерейних лісах, рідколіссях, саванах і чагарникових заростях, трапляються в парках і садах, на висоті до 3000 м над рівнем моря. Вони частіше зустрічаються у відкритих саванах, ніж жовтогруді дідрики, однак віддають перевагу більш густим лісам і більш вологим районам, ніж білощокі дідрики.
Білочереві дідрики живляються гусінню, комахами та їх личинками, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті, а також плодами. Зокрема, вони поїдають отруйну волохату гусінь і метеликів. Як і багато інших видів зозуль, білочереві дідрики практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема нектаркам, мухоловкам і окулярникам. За сезон розмноження вони можуть відкласти до 24 яєць. Зазвичай вони відкладають 3-4 яйця в день, після чого роблть перерву. Яйця білочеревих дідриків мають різноманітне забарвлення, від білого до блакитнуватого, вони можуть бути позбавленим плям або бути поцяткованими червонувато-коричневими чи пурпурово-сірими плямами. При відкладенні яйця зозуля викидає з гнізда яйце птаха-хазяїна, іноді поїдаючи його. Пташенята білочеревого дідрика вилуплюються через 11-12 днів після відкладання яйця, раніше ніж інші птахи в гнізді. На 4 день життя вони викидають з гнізда яйця, що не встигли влипуитися або інших пташенят. Пташенята відкривають очі на 6 день життя і покидають гніздо через 19-21 день після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще 2-3 тижні.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx klaas: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Exploring the People and Stories Behind the Names: BHL Empowers Research on Taxonomic History. Biodiversity Heritage Library.
- ↑ Le Vaillant, François (1806). Histoire naturelle des oiseaux d'Afrique (фр.). Т. 5. Paris: Chez J.J. Fuchs. с. 53.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 214. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Beolens, B.; Watkins, M. (2004). Whose Bird?: Common Bird Names and the People They Commemorate. Yale University Press. ISBN 978-0-300-10359-5.
Джерела ред.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Birds of The Gambia by Barlow, Wacher and Disley, ISBN 1-873403-32-1
Посилання ред.
- Klaas's cuckoo – Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |