Дідрик австралійський
| Дідрик австралійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx osculans (Gould, 1847) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chalcites osculans Misocalius osculans Misocallus osculans Owenavis osculans | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ді́дрик австралійський[2] (Chrysococcyx osculans) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Австралії[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 19-20 см, вага 30 г. Верхня частина тіла тьмяно-сірувато-коричнева, відблиск в оперенні відсутній. Від дзьоба через очі до шиї ідуть характерні чорні смуги. Надхвістя блідо-білувате, нижня частина тіла блідо-охриста. Хвіст зверху сірувато-чорний з білим кінчиком, знизу кремовий, поцяткований коричнюватими смугами. Очі карі, дзьоб і лапи чорні. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення, смуги через очі у них більш коричневі.
Поширення і екологія ред.
Австралійські дідрики мешкають на більшій частині Австралії, за винятком вологих прибережних лісистих районів, переважно на захід від Великого Вододільного хребта. Частина південних популяцій взимку мігрує на північ Австралії і далі до Нової Гвінеї і островів Воллесії. Броячі птахи спостерігалися на Тасманії. Австралійські дідрики живуть в сухих рідколіссях, в сухих чагарникових заростях маллі[en], мульга[en], лігнум і салтбуш[en] та в прибережних заростях.
Австралійські дідрики живляться твердокрилими, двокрилими, перетинчастокрилими та іншими комахами, а також гусінню. Шукають їжу переважно на землі, а також на деревах і чагарниках. Сезон розмноження залежить від дощів і від регіону: на заході континенту він триває з червня по жовтень, а на сході з серпня по грудень. Як і багато інших видів зозуль, австралійські дідрики практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи одне темно-коричневе яйце в гнізда іншим птахам, які мають кулеподібні або куполоподібні гнізда, зокрема пустковикам, шиподзьобам, кущовикам і куреникам. При цьому зозуля викидає яйце птаха-хазяїна з гнізда. Пташенята австралійських дідриків покидають гніздо через 18 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx osculans: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Dahlem, Michael. Black-eared Cuckoo (Chalcites [Chrysococcyx] osculans). mdahlem.net. Процитовано 16 червня 2017.
Джерела ред.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Leslie Christides, Walter Boles: Systematics and Taxonomy of Australian Birds. CSIRO Publishing, 2008. ISBN 978-064-306-511-6.
- P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
- Morcombe, Michael (2007). Field Guide to Australian Birds. Australia: Pascal Press. ISBN 9781740214179.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |