Вікіпедія

Дяченко Олександр Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дяченко.

Олександр Григорович Дяченко (нар. 20 листопада 1949, Хорошки[1][2] або Костівка[3] Полтавської області УРСР) — український російський археолог, науковець, викладач, професор, дослідник черняхівських, слов'янських і давньоруських пам'ятників в басейнах Ворскли і Сіверського Дінця[1].

Дяченко Олександр Григорович
Народився 20 листопада 1949(1949-11-20) (74 роки)
Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність археолог, науковець, викладач
Alma mater ХДУ імені О. М. Горького (1971)
Галузь археологія
Заклад Бєлгородський державний університет
Харківський державний інститут культури
Belgorod Regional Homeland Museumd
Бєлгородський державний технологічний університет ім. В. Г. Шухова
Посада завідувач кафедри[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь кандидат історичних наук (1983)
Науковий керівник Шрамко Борис Андрійович

Біографія ред.

У 1971 році закінчив історичний факультет Харківського університету. У 1971—1973 роках служив у радянській армії, потім працював секретарем комітету ВЛКСМ Харківського технічного училища зв'язку № 2 (1973—1974), інструктором відділу комсомольських організацій Харківського міськкому ВЛКСМ (1974—1975), викладачем Харківського університету (1975—1982)[3]. У складі університетської археологічної експедиції 1975 року виявив чотири стародавні поселення біля села Бараново[4].

У 1983 році під керівництвом Б. А. Шрамко захистив у Московському університеті кандидатську дисертацію «Слов'янські пам'ятники VIII-середини XIII ст. в басейні Сіверського Дінця», після чого був запрошений на посаду старшого викладача в Бєлгородський педагогічний інститут[5][3]. У 1984—1990 роках обіймав посаду доцента кафедри історії СРСР і проректора заочного навчання, керував Слов'яно-російською археологічною експедицією[6]. У 1990 році висував свою кандидатуру на посаду ректора інституту[7].

З 1990 року викладав у Харківському державному інституті культури, де очолював кафедру загальної історії та музеології (1996—1997). У 1991—1993 роках був директором Харківського Міжрегіонального центру охорони пам'яток історії та культури, а також науково-виробничого центру «Аркона» протягом 1994—1996 років. Входив до складу бюро Центрально-Чорноземної секції Наукової ради РАН з історичної демографії та історичної географії (1991—1994), працював на посаді вченого секретаря Харківської обласної координаційної ради з проблем давньої історії та археології України (1992—1994). У 1997—1999 роках-заступник директора з наукової роботи Бєлгородського історико-краєзнавчого музею та завідувач археологічним відділом. З 1999 року-доцент, професор, завідувач секцією гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Інженерно-економічного інституту при Бєлгородському технологічному університеті, за сумісництвом — доцент кафедри українознавства Бєлгородського державного університету[8].

Брав участь в археологічних дослідженнях поселень I тис. н. е. (Войтенки, Занки) і давньоруського часу (Донець, Хотмижськ, Гайдари, Кропив'яне), а також масштабні розвідувальні обстеження Бєлгородський і Ізюмської оборонних ліній XVII століття[3].

Основні праці ред.

Примітка ред.

  1. ↑ а б Мезенцева, 1997, с. 140.
  2. ↑ Историческому факультету БелГУ 30 лет, 2007, с. 52.
  3. ↑ а б в г Біобібліографічний словник, 2012, с. 96.
  4. ↑ Лисенко І. Валківська енциклопедія. — Київ : Рада, 2006. — Т. 2. — С. 57. Архівовано з джерела 9 листопада 2021
  5. ↑ Историческому факультету БелГУ 30 лет, 2007, с. 8, 52.
  6. ↑ Историческому факультету БелГУ 30 лет, 2007, с. 51—52.
  7. ↑ Тонков Е. В. Педагогические были: мемуары. — Белгород : ИД «Белгород» НИУ «БелГУ», 2014. — С. 242.
  8. ↑ Біобібліографічний словник, 2012, с. 96—97.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дяченко_Олександр_Григорович&oldid=41700188