Дятел чилійський

вид птахів
Дятел чилійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Дзьоган (Veniliornis)
Вид: Дятел чилійський
Veniliornis lignarius
(Molina, 1782)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Picus lignarius
Picoides lignarius
Посилання
Вікісховище: Veniliornis lignarius
Віківиди: Veniliornis lignarius
ITIS: 1145280
МСОП: 22681139
NCBI: 165743

Дятел чилійський[2] (Veniliornis lignarius) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Мешкає в Андах.

Опис ред.

 
Чилійський дятел

Довжина птаха становить 19-19 см. Забарвлення строкате, чорно-біле: верхня частина тіла чорнувата, поцяткована білими плямками, нижня частина тіла білувата, поцяткована чорними плямками. Верхня частина голови чорна, у самців на потилиці є червона пляма. Крила чорна. поцятковані білими плямами, нижні покривні пера крил білі. На скронях широкі чорнуваті смуги.

Таксономія ред.

Довгий час чилійського дятла відносили до роду Трипалий дятел (Picoides), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження смугастохвостий дятел був переведений до роду Дзьоган (Veniliornis)[4][5]. Він є сестринським видом по відношенню до смугастохвостого дятла, а їхнім найближчим родичем є смугастокрилий дзьоган.

Поширення і екологія ред.

Ареал чилійських дятлів є розірваним. Північна популяція мешкає в центральній і південній Болівії та на північному заході Аргентини (Жужуй, Сальта). Південна популяція мешкають в Чилі (від Кокімбо на південь до Магальянеса) та на заході Аргентини (Неукен, Ріо-Негро, Чубут, Санта-Крус, взимку мігрують до Ла-Ріохи). Вони живуть у високогірних чагарникових заростях, в гірських помірних нотофагусових лісах, в садах і на пасовищах. Зустрічаються на висоті від 1600 до 4000 м над рівнем моря.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Veniliornis lignarius. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  4. Donegan, Thomas (January 2007). Proposal (#262) South American Classification Committee: Transfer Picoides mixtus and P. lignarius to Veniliornis. American Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 7 May 2016.
  5. Moore, W.S.; Weibel, A.C.; Agius, A. (2006). Mitochondrial DNA phylogeny of the woodpecker genus Veniliornis (Picidae, Picinae) and related genera implies convergent evolution of plumage patterns. Biological Journal of the Linnean Society. 87 (4): 611—624. doi:10.1111/j.1095-8312.2006.00586.x.