Вікіпедія

Фрідріх Дюрренматт

швейцарський драматург і публіцист
(Перенаправлено з Дюрренматт Фрідріх)

Фрідріх Дю́рренматт (нім. Friedrich Dürrenmatt; 5 січня 1921, Емменталь — 14 грудня 1990, Невшатель) — швейцарський романіст і драматург. Його романи і новели, філософські притчі та п'єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.

Фрідріх Дюрренматт
нім. Friedrich Dürrenmatt
нім. Friedrich Reinhold Dürrenmatt
Народився5 січня 1921(1921-01-05)[1][2][…]
Конольфінген, Швейцарія[1]
Помер14 грудня 1990(1990-12-14)[4][5][…] (69 років)
Невшатель, Швейцарія[4]
·серцева недостатність
ПохованняCentre Dürrenmatt Neuchâteld[6]
Країна Швейцарія
Діяльністьдраматург, письменник, художник, сценарист, поет, графік
Alma materЦюрихський університет і Бернський університет
Мова творівнімецька
Роки активностіз 1943
Жанрп'єса і проза
Magnum opusThe Physicistsd, Гостина старої дами, Suspiciond, The Judge and His Hangmand, Q602782?, A Dangerous Gamed, The Pledge: Requiem for the Detective Noveld і Der Doppelgängerd
ЧленствоModern Language Associationd[7] і Німецька академія мови і поезії
БатькоReinhold Dürrenmattd
МатиHulda Dürrenmattd
Брати, сестриVerena Dürrenmattd
У шлюбі зLotti Dürrenmattd і Charlotte Kerrd
ДітиRuth Dürrenmattd, Peter Dürrenmattd і Barbara Dürrenmattd
Нагороди
CMNS: Фрідріх Дюрренматт у Вікісховищі

Біографія та творчий шлях

ред.

Фрідріх Дюрренматт народився 5 січня 1921 року в сім'ї протестантського священника у містечку Конольфінген. Здобув освіту в Цюрихському та Бернському університетах, де вивчав філософію й теологію, філологічні та природничі науки, займався живописом.

Літературний дебют Дюрренматта відбувся в роки Другої світової війни. Його перші п'єси «Адже сказано…» та «Сліпий» (написано 1947 p.) зорієнтовано на філософське осмислення протистояння абстрактних ідей і життєвої правди. За Дюрренматтом, людина — лише «жертва поточних світоглядів», а світові події — надто грандіозні, щоб вона могла брати участь у їх вирішенні. Такий філософський смисл алегорії, поданої в оповіданні «Тунель» (1952): його героєві — опасистому молодикові, що подорожує залізницею, — не вдалося ані відгородитися від світу, одягнувши окуляри і заткнувши вуха ватою, ані втрутитися в життя, зупинивши некерований поїзд, що мчить у безодню.

Майстер детективного жанру. В 1950-ті роки Дюрренматт створив низку кримінальних романів («Суддя та його кат», «Обіцянка» та ін.), що здобули йому славу майстра детективного жанру. Утім, кримінальну інтригу містять майже всі твори письменника. Однак, захопливі інтриги, аналітично точно й психологічно достеменно вибудовані розслідування та всі інші обов'язкові аксесуари жанру Дюрренматт підпорядковує не розважальності, а прагненню докопатися до таємниці, глибинних причин і наслідків. Разом зі своїми детективами Барлахом і Матеї письменник шукає не стільки злочинця, скільки значення й прихований механізм ситуації, яку провокує, переважно, несподіваний та неймовірний випадок. Всесильна гра випадку править всесвітом і уявляється Дюрренматтові закономірністю життя. Випадок, розвага, гра становлять головну колізію новели «Аварія» (1956). Із задоволенням приймаючи правила гри, на «лаву підсудних» за щедро накритим столом сідає Альфредо Трапе — успішний обиватель, цілком задоволений собою і світом. Проте, коли під час «судового розгляду» з'ясовують, що совість Трапса цілком могла би бути обтяжена виною і навіть убивством, «підсудний» поступово починає приймати гру всерйоз. У розпал «процесу», під вагою начебто скоєного вбивства, він не без утіхи побачив у собі самовпевненого цинічного супермена, який переступає норми моралі й здатний вирішувати чужі долі. Після вечірки Трапса відпроваджують до «кімнати ув'язнених» (гра триває), де він виконує винесений йому смертний вирок. Гра закінчується всерйоз, натомість автор залишається іронічним.

«Гостина старої дами». Дюрренматт — іронічний і серйозний водночас. Віддаючи безумовну перевагу жанрові комедії, він писав: «Лише в драматичній формі комедії можна втілити сьогоднішню трагедію». П'єсі «Гостина старої дами» (1956) Дюренмат дав жанрове визначення «трагічної комедії». Визнана одним з найліпших творів драматурга, вона є своєрідним підсумком спостережень письменника над суспільною психологією. Увага драматурга зосереджується на реакціях і вчинках, які лише позірно можуть здатися незвичайними чи неймовірними: неправдоподібність у Дюрренматта — гіпербола правдоподібності. Гротеск, фантастика, парадокси п'єси «Візит старої дами» й інших комедій лише підкреслюють буденність зла, зиску, безчестя, на які легко піддається людина. Правда в п'єсі жорстока й нещадна, однак лише таким може бути дієве попередження людству, що забуває про справедливість.

«Фізики». «Нейтральний» Дюрренматт, що відмовляється давати остаточні формулювання, все ж попереджує й вимагає — не в риторичних висловлюваннях, а всім ладом своєї творчості. Саме так сприймається комедія «Фізики» (1962), яка обійшла сцени багатьох країн світу. Дія п'єси скріплюється детективним сюжетом — трикратним убивством медсестер психіатричної клініки пацієнтами-фізиками «Ейнштейном», «Ньютоном» та Мебіусом. Божевілля Мебіуса — маска, яку він одягає, усвідомивши згубні для людства наслідки своїх відкриттів. «Або ми залишимося в божевільні, або збожеволіє світ. Або ми назавжди зникнемо з пам'яті людства, або зникне саме людство». І все ж «Фізики» — це фарс, що вривається у трагедію. Клініка, де мав надію сховатися Мебіус, виявляється частиною могутнього концерну, а доктор Цанд, яка його очолює, володіє всіма науковими працями фізика. В її руках — доля не лише самого Мебіуса, а й усього людства. У тезах до п'єси Дюрренматт писав: «Будь-яка спроба одинака вирішити для себе те, що стосується всіх, приречена на крах», — чи не тому й трагедія обертається фарсом? Чи не тому «Фізики», за визначенням драматурга, — «пародія на трагедію»? Так у сферу пародії потрапив і «трагічний жест» Мебіуса.

«Історія додумана до кінця, коли вона набуває найгіршого з усіх можливих повороту», — вважає Дюрренматт. Такою «додуманою» до післяядерної реальності історією майже повністю знищеного людства є фантастична повість «Зимова війна в Тибеті» (1981), у якій письменник створив апокаліптичну картину майбутнього.

Один з останніх творів Дюрренматта — новела «Доручення, чи Про спостереження за тим, хто спостерігає за спостерігачами» (1986) — доповнює це апокаліптичне полотно. Гранично чітка, «класична» побудова новели (вона складається з 24 розділів-речень) контрастно підкреслює хаос життя й незворотну руйнацію причиново-наслідкових зв'язків. Слідом за данським філософом С. К'єркегором, якого цитують в епіграфі до новели, Дюрренматт запитує: «Що гряде? Чим обернеться майбутнє? Я не знаю цього, не маю з цього приводу жодних передчуттів…» Питання про Істину, що постійно виникає на сторінках книг Дюрренматта, не отримує однозначної відповіді. У всьому займаючи демонстративно нейтральну позицію, письменник не лише уникав однозначних рішень, але й заявляв, що не вважає себе «зобов'язаним розгадувати світові загадки». І все ж — а, радше, саме тому — в пошуках Істини ми знову й знову звертаємося до Дюрренматта.

Помер письменник 14 грудня 1990 року в м. Невшатель.

Нагороди

ред.

Українські переклади

ред.
Журнальні
  • Фрідріх Дюрренматт. "Страніцкі і національний герой” // Всесвіт. – 1961. – № 9;
  • Фрідріх Дюрренматт. "Правосуддя": Роман/Пер. з нім. О. Логвиненко//Всесвіт.– 1987.– № 9. – С. 2-78.
  • Фрідріх Дюрренматт. "Мінотавр” // Всесвіт. – 1994. – № 2.
  • Фрідріх Дюрренматт. "Старий": Оповідання / Пер. з нім. В. Коломієць // Всесвіт. – 2002. – №1-2. – С. 120-131.
Книжкові
  • Фрідріх Дюрренматт. "Суддя та його кат": повісті[8] / Пер. з нім. Катерина Гловацька. – Київ: Дніпро, 1970. – 208 с.: іл.
    • (передрук) Фрідріх Дюрренматт. "Суддя та його кат”.[9] Пер. з англ.: Катерина Гловацька, Віктор Ревуха, та Олекса Логвиненко. Київ: Дніпро, 1989. – 591 с.: іл.;
  • Фрідріх Дюрренматт. "Гостина старої дами": Трагічна комедія / Пер. з нім. В.Вовк. – Мюнхен: Сучасність, 1974. – 106 с.
  • Фрідріх Дюрренматт. "Суддя і його кат": Повісті, п'єси, роман. Пер.з нім.: Н.В. Сняданко, О.П. Логвиненко. Х. : Фоліо, 2006. – 623с. – (Бібліотека світової літератури). ISBN 9660335865.

Екранізація творів

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Дюрренматт Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118527908 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ SIKART — 2006.
  6. ↑ https://www.tagesspiegel.de/kultur/dichtung-und-liebe-die-ehe-des-herrn-duerrenmatt/12542242.html
  7. ↑ http://www.mla.org/honfell_past
  8. ↑ Зміст: Суддя та його кат; Аварія: Одна з іще можливих історій; Обіцянка: Реквієм детективному жанрові.
  9. ↑ Зміст: Суддя та його кат; Підозра; Аварія: Одна з іще можливих історій; Обіцянка: Реквієм детективному жанров; Правосуддя; Грек шукає грекиню: Комедія у прозі.
  10. ↑ Суддя та його кат. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 28 червня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрідріх_Дюрренматт&oldid=43079806