Дунайські понори
47°55′56″ пн. ш. 8°45′49″ сх. д. / 47.9322° пн. ш. 8.76353° сх. д.
| Дунайські понори | |
 | |
| Країна |
 Німеччина |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Баден-Вюртемберг |
 | |
 Дунайські понори у Вікісховищі | |
Дунайські понори (нім. Donauversinkung або Donauversickerung) — понори, початок підземного річкового перехоплення в природному парку Верхів'я Дунаю. Біля Фридінгена-на-Дунаї вода Дунаю занурюється під річище річки в різних місцях. Провідна понора знаходиться біля поля Брюль між Іммендінгеном і Мерингеном.
За 12 км південніше того місця, де зникає Дунай, є Аахське джерело — найбагатоводніше у Німеччині. Кількості витікання води досягає 8,5 т/сек[1]. З нього бере початок річка Радольфцеллер Аах, що впадає в Боденське озеро, звідки починається Рейн.
9 жовтня 1877 вперше вдалося довести, що Аахське джерело живиться підземними водами Дунаю: геолог Адольф Кноп з Технологічного інституту Карлсруе 10 кг флуоресцеїну натрію, 20 тонн кам'яної солі і 1200 кг олії глинястого сланцю розчинили у верхів'ях Дунаю, неподалік від поглинаючих його тріщин, і за 55 годин ця сіль з'явилася в водах Ааху.[2][3] В період повені підземний потік проходить цей шлях всього за 20 годин. Стало зрозуміло, що вода тече під землею у величезних каналах, поки не виривається назовні в Аахському джерелі з Вімзенської печери. Перепад висот між місцем зникнення Дунаю і витоком Ааху — 185 м.
Перший випадок, коли Дунай повністю пішов під землю, задокументовано 1874 року[4]. Відтоді кількість днів у році, коли це відбувається, різко зросла. У 1884—1904, це відбувалось, в середньому, 80 днів на рік. У 1922 році — лише 29 днів. У 1923 році, проте, становило 148 діб. У 1933—1937 роках, в середньому було по 209, у 1938—1945, було 270 діб. Найбільше число діб сухого річища — 309 діб у 1921 році.
Щороку через ці понори підземний Дунай щорічно вимиває близько 7000 тонн вапна, що становить 2700 м³. У довгостроковій перспективі це може призвести до того, що сучасна верхня течія Дунаю буде повністю перенаправлена у Радольфцеллер Аах, а отже, до Рейну. Відтак незначні притоки Крягенбах (у Мерингені) і Ельта (у Тутлінгені) стануть новими верхів'ями Дунаю. Це вже траплялося під час Вюрмського зледеніння, коли Фледберг-Дунай було перехоплено Вутахом у Вутахській ущелині поблизу Блумбергу.
Координати
ред.Дунай занурюється в понори в Іммендінгені (47°55′45.78″ пн. ш. 8°45′26.07″ сх. д. / 47.9293833° пн. ш. 8.7572417° сх. д.) і Фрідінгені (48°0′38.98″ пн. ш. 8°55′3.41″ сх. д. / 48.0108278° пн. ш. 8.9176139° сх. д.). Виходить на поверхню через Аахське джерело (47°50′48″ пн. ш. 8°51′29″ сх. д. / 47.84667° пн. ш. 8.85806° сх. д.), утворюючи Радольфцеллер-Аах. Радольфцеллер-Аах впадає в Боденське озеро(47°43′58″ пн. ш. 8°56′28″ сх. д. / 47.732714° пн. ш. 8.941112° сх. д.). Рейн витікає з Боденського озера (47°39′32″ пн. ш. 8°51′30″ сх. д. / 47.658797° пн. ш. 8.858414° сх. д.).
Примітки
ред.- ↑ Springs of Germany: Aachquelle [Архівовано 11 жовтня 2003 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ A. Knop: Über die hydrographischen Beziehungen zwischen der Donau und der Aachquelle im badischen Oberlande, in: Neues Jahrbuch für Mineralogie, Geologie und Paläontologie, E Schwiezerbart, Stuttgart, 1878, pp. 350—363.
- ↑ H. Hötzl (1996): Origin of the Danube-Aach system, in: Environmental Geology, vol. 27, Nr. 2, pp. 87-96, DOI:10.1007/BF01061676
- ↑ Höhlenführer, p. 261
Ресурси Інтернету
ред.