Дудченко Анатолій Анатолійович
Дудченко Анатолій Анатолійович (позивний «Учитель»; 13 жовтня 1973, с. Онішки Оржицького району Полтавської області — 16 червня 2023, під Вугледаром Волноваського району Донецької області) — український педагог і військовик, солдат ЗСУ, розвідник зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, учасник Російсько-української війни.
| Дудченко Анатолій Анатолійович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
13 жовтня 1973 с. Онішки Оржицького району Полтавської області |
| Смерть |
16 червня 2023 (49 років) під Вугледаром Волноваського району Донецької області |
| Поховання | Онішки |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma Mater | Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2022—2023 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
 Дудченко Анатолій Анатолійович у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Анатолій Дудченко народився 13 жовтня 1973 року, проживав у селі Онішки Оржицького району Полтавської області (зараз — Лубенський район).[1][2][3]
Закінчив Кременчуцьке педагогічне училище й повернувся в рідне село. Працював учителем молодших класів у трьох школах.[4] Із 1 вересня 2020 року вчителював у Оржицькій ЗОШ І–III ступенів імені І. Я. Франка.[1] У вільний час любив рибалити.[5]
Із 26 лютого 2022 року Анатолій Дудченко служив у роті охорони Четвертого відділення Лубенського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 17 лютого 2023 року був призваний до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167) й зарахований на посаду розвідника зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону, перебував безпосередньо у зоні бойових дій.[1][4][5]
Загинув Анатолій Дудченко 16 червня 2023 року під час штурмових дій в районі міста Вугледар на Донеччині, отримавши смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу.[1][6] Йому було 49 років.[7] У воїна залишились дружина, мати, два сини, один з яких навчався саме в його класі, та маленька онучка, яку він ще хотів навчати.[1][4]
Нагороди та вшанування ред.
Рішенням двадцять восьмої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання від 19 липня 2023 року № 26 вулиця Гагаріна в селі Онішки, на якій жив Анатолій Дудченко, перейменована на його честь.[1]
Указом Президента України № 673/2023 від 29 вересня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Анатолій Анатолійович Дудченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[8]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Дудченко Анатолій Анатолійович. Оржицька селищна рада. 31.07.2023. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Максим Михайліченко (18.06.2023). Біля Вугледару загинув розвідник Анатолій Дудченко з Полтавщини. Телерадіокомпанія ПіТіВі. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Альбіна Ковпак (18.06.2023). У бою під Вугледаром поліг розвідник з Полтавщини. Зміст. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ а б в Дудченко Анатолій Анатолійович. Музей історії Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії імені А. С. Макаренка. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ а б Анатолій Дудченко. Платформа пам'яті Меморіал. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Загинув, захищаючи Батьківщину. Оржицька селищна рада. 17.06.2023. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ а б Каріна Попова (20.06.2023). У Донецькій області полягли Анатолій Дудченко та Руслан Іщенко із Полтавщини. Суспільне Мовлення. Процитовано 19 листопада 2023.
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 673/2023 «Про відзначення державними нагородами України»