Відкрити головне меню

Дряпаченко Іван Кирилович

(Перенаправлено з Дряпаченко)
Дряпаченко Іван Кирилович.

Дряпаченко Іван Кирилович (04.08.1881, Василівка, Полтавська губернія — † 24.12.1936, с. Василівка, Козельщинский район Полтавської області) — український маляр та графік кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.

Народився у родині Кирила Федоровича Дряпаченка, колишнього кріпака. Згодом батько художника став безземельним селянином і служив у маєтку графів Капністів на посаді ключника. Іван Дряпаченко з дитинства мав хист до малювання. У 1894 р. завдяки допомозі родини Капністів йде до Київа. З 1894 по 1998 рр. навчається у Київській рисувальній школі. 1898–1902 рр. – навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (майстерня В. Сєрова). У 1902 р. Іван Дряпаченко отримав звання некласного художника. У 1903 р. він поступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. І. Дряпаченка зараховано до майстерні І. Рєпіна, вчився у П. Чистякова та В. Савинського. 1910–1911 р. працював у рідному селі над конкурсною картиною «Саломея», за яку у 1911 р. отримав звання художника.

Дряпаченко. Вечір біля озера. 1915 (Помилкова назва картини "Сутінки")


У 1912 р. Дряпаченко І. їде до Італії для вдосконалення майстерності. У цьому ж році за картину «Святе сімейство» художник отримує III-ю премію ім. А. Куїнджі. Під час другої пенсіонерської поїздки 1913 р. І. К. Дряпаченко створив другу звітну картину - «Поминальний день у Флоренції».

Під час Першої світової війни (1916—1917 рр.) художник служив у військово-художньому загоні т.з. Трофейної комісії. У цей період він зробив багато малюнків і етюдів, портретів воєначальників і рядових солдат. Малюнки І. Дряпаченка були надруковані в ілюстрованому тижневику «Літопис війни 1914-15-16-17 рр».[1]

З Кавказького фронту у грудні 1917 р. Іван Дряпаченко вирушає у рідну Василівку цього разу назавжди. Починаються досить сумні роки існування майстра.

За свідченням сучасників талановитий художник загинув страшною смертю — згорів від чаду гасової лампи, поставленої коло ліжка у власному будинку на 56-му році життя.

Похований на сільському цвинтарі.

Пригадуючи свої зустрічі з митцем, його учень А. Терещенко[2] писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».

Сумна доля творчої спадщини майстра. А. Терещенко у пояснювальній записці 1989 р. повідомляє: «Многие его картины, портреты, эскизы, рисунки, библиотека, личный архив – родственниками за бесценок были проданы частному лицу, жителю соседнего села Юрки – Ю. Белокобыле, который без промедления начал перепродавать живописные работы через комиссионные магазины Киева, Харькова и в др. местах… Во время гитлеровской оккупации значительная часть произведений Дряпаченко, сохранившаяся у Белокобылы, оказалась в руках немецкого коменданта Китлица и была им вывезена в Германию…»

Протягом сімдесяти років доля творчої спадщини художника була невідома. Однак у жовтні 2015 р. на атрибуцію до Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка І. Е. Грабаря надійшов «Портрет сидячого чоловіка» під авторством Ісаака Бродського (1906, папір, графітний і чорний олівець, 50,5х34). Після експертизи робота визначена як «Портрет художника І. К. Дряпаченко». Дослідник творчості І. Дряпаченко та його учень - Анатолій Терещенко писав, що створення портрета пов'язано з періодом навчання Бродського і Дряпаченко у Іллі Рєпіна. Малюнок, на якому Іван Дряпаченко зображений сидячим, зі схрещеними на грудях руками, був опублікований у «Журналі журналів» (Санкт-Петербург, 1915, № 3, С. 13.). 18 вересня 2013 р. він придбаний на аукціоні Neumeister (Мюнхен, Німеччина) під назвою «Портрет Валентина Сєрова (1865-1911)». Можна припустити, що портрет Дряпаченка, створений Бродським в 1906 р., раніше був складовою частиною колекції культурних цінностей, незаконно вивезених з території України під час Другої світової війни. Оскільки цей малюнок олівцем досі зберігся, можна також припустити, що і роботи самого Івана Дряпаченка знаходяться, до цього дня, на території Західної Європи[3].

Творча спадщина художника представлена в музейних зібраннях України, Росії та Республіки Білорусь тільки поодинокими прикладами. Є його твори в приватних колекціях, але місце знаходження переважної більшості робіт І. К. Дряпаченка невідомо.

Музейні колекціїРедагувати

  • Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ та військ зв’язку, РФ
  • Державний історичний музей, РФ
  • Державний російський музей, РФ
  • Донецький обласний художній музей
  • Кременчуцький краєзнавчий музей
  • Могильовській обласний краєзнавчий музей ім. Є.Р. Романова, Республіка Білорусь
  • Науково-дослідний музей Російської академії мистецтв, РФ
  • Національний музей у Львові ім. А. Шептицького
  • Одеський художній музей
  • Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка
  • Рибінський державний історико-архітектурний і  художній музей-заповідник
  • Харківський художній музей
  • Центральний військово-морський музей, РФ

Участь у виставкахРедагувати

  1. З 1898 по 1900 рр. - Виставки учнів Московського училища живопису, скульптури та архітектури;
  2. З 1904 по 1913 рр. - Звітні виставки Вищого художнього училища при Академії мистецтв, Санкт-Петербург;
  3. 1913 р. - Виставка Імператорської Академії мистецтв у галереї Лемерс'є, Москва (експонувалася картина «Саломея» (1911, місце знаходження невідоме);
  4. З 1911 по 1917 рр. - Весняні виставки в залах Академії мистецтв, Санкт-Петербург;
  5. 1916 р. - ХІІІ виставка Товариства художників, Санкт-Петербург (експонувалися картини «Сутінки» (1914, Рибінський музей), «Назустріч вечора» (1915, ДОХМ), «Інтенсивний збір городини» (1915, місце знаходження невідоме);
  6. 1934 р.- Районна художня виставка, Козельщина, Полтавська область (експонувалася картини «На буряках» (поч. 1930-х рр., місце знаходження невідоме);
  7. 1935 р. - Харківська обласна художня виставка, Харків і VI Республіканська виставка, Київ (експонувалася картина «На буряках» (поч. 1930-х рр., місце знаходження невідоме);
  8. поч. 1940-х рр. - після смерті І. К. Дряпаченко в Кременчуці була проведена виставка його робіт;
  9. 1962 р. - «Виставка творів українських художників ХІХ - поч. ХХ ст. з приватних зібрань», Львів, Національний музей у Львові (експонувалася картина «Світлячки» (1913, НМЛ);
  10. 1983 р. - Кременчук, Кременчуцький краєзнавчий музей (графічні роботи І. Дряпаченко демонструвалися на виставці з фондів ККМ). Портрет Б. С. Носоненко (1926, ККМ) експонувався на постійно діючій виставці «Спогад живе до живих мовить (Кременчук на рубежі ХIХ і ХХ ст .)»;
  11. 2013 р.- «Велике і Величне», Київ, Мистецький Арсенал (експонувалася картина «Назустріч вечору» (1915, ДОХМ);
  12. 2013 р. - «Імператор Микола II - борг царського служіння», Могильов, Могилевський обласний краєзнавчий музей (експонувалися картини «Кабінет в Царській Ставці» (МОКМ) і «Їдальня в Царській Ставці» (1917, МОКМ);
  13. 2014 р. - «На зламі ... Росія у Великій війні, 1914-1918 рр.», Москва. ЦВЗ «Манеж» (експонувався малюнок І. Дряпаченко «Один з багатьох» (1916), опублікований в журналі «Літопис війни 1914-15-16-17 рр.»);
  14. 2014 р. - «Перша Світова. Остання битва Російської імперії», Москва, ДІМ (експонувалися графічні портрети віце-адмірала Д. В. Ненюкова (1916, ДІМ), генерала від інфантерії Д. Г. Щербачова (1916, ДІМ), повного георгіївського кавалера підхорунжія Ф. Світличного (1916, ДІМ).[4]
  15. Документальна виставка до 135-річчя І. К. Дряпаченка «Художник ранкової зорі», Полтава, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського.[5]

ПриміткиРедагувати

  1. 16 серпня. Іван Дряпаченко. LB.ua. Процитовано 2015-12-28. 
  2. Анатолій Костянтинович Терещенко – колишній співробітник Української науково-дослідної станції бджільництва, брав уроки малювання у І. К. Дряпаченка, згодом став художником
  3. Miachkova, Tetyana (2016-10-31). ІСААК БРОДСЬКИЙ ТА ІВАН ДРЯПАЧЕНКО: ІСТОРІЯ ОДНОГО ПОРТРЕТУ. ТЕКСТ І ОБРАЗ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА (en) 2 (2). ISSN 2519-4801. Процитовано 2017-01-16. 
  4. Дряпаченко Иван Кириллович. Арт-галерея Nostalgie. Процитовано 2014-12-21. 
  5. Федорова, Марина (17 серпня 2016). Блог відділу краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського. https://poltavakr.blogspot.com (українська). Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. П. Котляревського. Процитовано 12.07.2018. 

ДжерелаРедагувати