Дружбинський цукрорафінадний завод

Дружбинський цукрорафінадний завод — підприємство цукрової промисловості розташоване в місті Дружба Сумської області.

Дружбинський цукрорафінадний завод
Тип відкрите акціонерне товариство
Галузь цукрова промисловість
Доля визнано банкрутом, порізаний на металобрухт
Засновано 1855
Закриття (ліквідація) 2006
Штаб-квартира  Україна, 41220, Сумська обл., Ямпільський рн, м. Дружба, вул. Леніна, 39
Код ЄДРПОУ 372919

Історія ред.

Цукровий завод в селищі Хутір-Михайлівський Марчихино-Будинської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії Російської імперії був побудований в 1855 році. Спочатку це було невелике підприємство, на якому працювали кріпаки.[1]

У 1861 році завод переобладнали і крім цукру-піску почали виробництво цукру-рафінаду (всього в цей час завод виробляв до 200 тис. пудів цукру на рік). В кінці 1860-х років до Хутора-Михайлівського була прокладена вузькоколійна залізниця від лінії Воронеж — Зернове, що спростило підвезення сировини та вивезення готової продукції і сприяло збільшенню обсягів виробництва. В результаті кількість працівників заводу зросла до 517 осіб.[1]

В цей час умови праці на заводі були важкими, тривалість робочого дня становила 12,5 години, заробітна плата була маленькою (чоловіки отримували 5 карбованців в місяць, а жінки — 3 карбованці на місяць), діяла система грошових штрафів. Більшість працівників жили в бараках і мало придатних для проживання сараях.[1]

Під час першої революції в Російській імперії в ніч на 23 лютого 1905 року працівники цукрового заводу та місцеві селяни розгромили цукровий завод в Хуторі-Михайлівському і економію його власника — цукрозаводчика Терещенка. Для придушення виступу в село прибув загін кінноти з чернігівським губернатором і начальником жандармського управління, 168 осіб були арештовані і засуджені.[1]

У 1906 році завод був відновлений, тривалість робочого дня зменшили до 10 годин, однак зарплата залишилася низькою. 17 червня 1906 року понад 300 працівників заводу прибули до Свеси, де разом з робітниками інших підприємств і селянами провели мітинг. 18 січня 1907 року працівники заводу розпочали страйк з вимогами вивести козаків з села, збільшити зарплату до 10 карбованців на місяць, ввести 8-ми годинний робочий день і зменшити кількість робочих днів до 24 на місяць.[1]

У 1907 році через Хутір-Михайлівський була прокладена магістральна залізнична лінія Москва — Київ і станція стала залізничним вузлом (що розширило географію збуту продукції заводу). В той самий час на заводі була організована медична каса.[1]

Перед початком першої світової війни на заводі працювало 1960 осіб (з них 640 жінок), після початку війни у зв'язку з мобілізацією чоловіків до армії кількість жінок серед працівників збільшилася.[1]

27 грудня 1917 року станція Хутір-Михайлівський була захоплена радянськими військами, 6 січня 1918 року — в селищі, слідом за цим з працівників цукрового заводу примусово був сформований загін червоної гвардії. 18 січня 1918 року радянські окупаційні війська вивезли з заводу запаси цукру (70 тис. пудів) в Петроград.[1]

Надалі, в ході радянсько-української війни в квітні 1918 року Хутір-Михайлівський було звільнено українськими та німецькими військами, та встановлено владу Української Народної Республіки.[1] 19 листопада 1918 року селище захопили частини наступаючої на харківському напрямі радянської окупаційної армії.[2]

Відновлення заводу почалося в кінці листопада 1918 року, одночасно з залізничним вузлом. У 1921 році при підприємстві був побудований заводський клуб з бібліотекою, потім відкритий медпункт, а 2 січня 1923 року Хутір-Михайлівський цукровий завод був знову введений до експлуатації. За сезон цукроваріння 1923—1924 років було вироблено 270 468 центнерів цукру. У 1925-1926 роках завод був реконструйований і вже в 1926 році він справив 3347 тис. пудів цукру. Продуктивність праці збільшилася в два рази, кількість працівників становила 2858 осіб.[1]

В ході другої світової війни 1 жовтня 1941 року Хутір-Михайлівський був окупований наступаючими німецькими військами, слідом за цим для охорони залізничного вузла, складів при залізничній станції і цукрового заводу тут був залишений німецько-поліцейський гарнізон. Основні сили гарнізону були зосереджені на залізничній станції і в пожежному депо цукрового заводу, в самому поселенні на північно-східній і південній околицях були розміщені дві застави.[3] У 1943 році відступаючі німецькі війська повністю зруйнували цукровий завод, розташований в Хутір-Михайлівському.[4] Цукровий завод був відновлений і восени 1947 року відновив роботу. Пізніше основною продукцією заводу став цукор-рафінад.[1]

У лютому 1962 року в Хуторі-Михайлівському була введена в експлуатацію нова ТЕЦ (що забезпечила можливість збільшення обсягів виробництва), а в кінці 1962 року в результаті злиття трьох поселень (Хутір-Михайлівський, села Журавка і Юрасовка) виникло місто Дружба. Після цього підприємство отримало нове найменування — Дружбинський цукрорафінадний завод. У 1967 році на заводі була встановлена автоматична лінія по упаковці рафінаду і конвеєр для транспортування упаковок. Загалом за часів радянської окупації завод входив до числа провідних підприємств містечка.[5][1][6][7][8]

Після відновлення незалежності України державне підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство. Надалі завод припинив своє існування[9] і до кінця 2006 року був розібраний на металобрухт.[10]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н Дружба, Ямпільський район, Сумська область // Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
  2. Гражданская война в СССР / редколл., ред. Н. Н. Азовцев. т.1. М., Воениздат, 1980. стр.259
  3. № 93. Донесение командования партизанского отряда им. Ворошилова № 2 о разгроме партизанами немецко-фашистского гарнизона железнодорожной станции Хутор-Михайловский // Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941—1945. / сб. документов и материалов. 2-е изд., доп. Киев, «Наукова думка», 1988. стр.107-109
  4. № 168. Справка Ямпольского райкома КП(б)У об ущербе, причинённом району в период временной немецко-фашистской оккупации // Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941—1945. / сб. документов и материалов. 2-е изд., доп. Киев, «Наукова думка», 1988. стр.185
  5. Хутор-Михайловский // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 46. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1957. стр.417
  6. Дружба // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 8. М., «Советская энциклопедия», 1972. стр.511
  7. Дружба // Украинская Советская Энциклопедия. том 3. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1980. стр.471
  8. Дружба // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.413
  9. Владимир Сурков. Сахар земли сумской [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] // «Данкор online» от 17 октября 2006
  10. Виктория Мирошниченко. Кириковский к пуску готов! // газета «Ваш Шанс» (Сумы), № 52 от 27 декабря 2006

Посилання ред.

  • ВАТ ДРУЖБИНСЬКИЙ ЦУКРОРАФІНАДНИЙ ЗАВОД [Архівовано 21 червня 2019 у Wayback Machine.] // ukrinformxxi.com
  • Сумсько-Степанівський цукровий комбінат [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.] // wikimapia.org
  • Кабмін має намір продати держчастки 9 цукрових заводів (список). https://www.unian.ua/. УНІАН. 6 березня 2008. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019.