Дрогоїв
Дрогоїв (пол. Drohojów) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 517 осіб (2011[1]).
| Село
Координати 49°54′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 22.800° сх. д.Координати: 49°54′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 22.800° сх. д.
|
.jpg)
Розташування
ред.Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 14 км на північ від Перемишля та 59 км на схід від Ряшева.
Історія
ред.Селище було дідичним гніздом роду Дрогойовських — поряд із Красицькими та Шеприцькими, одного із трьох родів, що були прямими нащадками давньоруських бояр[2]. Згадується Дрогоїв у королівській люстрації 1515 р.[3] У XVII ст. в селі був замок. До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 616 жителів, з них 587 були греко-католиками, 17 — римокатоликами, а 12 — юдеями[4].
24 травня 1915 р. 11-та армія генерала Макензена звільнила село від 8-ї армії генерала Брусилова, після чого залишились братські могили.
У 1934—1939 рр. село належало до ґміни Оріхівці Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 680 мешканців, з них 640 українців-грекокатоликів, 15 українців-римокатоликів, 25 поляків[5].
У липні 1944 року радянські війська заволоділи селом і незабаром оголосили про передачу території Польщі. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 р. під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави[6].
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 249 | 61 | 167 | 21 |
| Жінки | 268 | 70 | 154 | 44 |
| Разом | 517 | 131 | 321 | 65 |
Церква
ред.До 1860 р. місцева церква мала філіяльний статус, належала до парафії Лутівня.
У 1869 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву Покрови Пр. Богородиці, яка мала статус парафіяльної церкви Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії. Після виселення українців церква перетворена на костел.
Відомі особистості
ред.В поселенні народився:
- Берко Йосип Миколайович (* 1938) — український ботанік, педагог.
Примітки
ред.- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Філевич І. (1890) Боротьба Польщі і Литви-Русі за Галицько-Волинську спадщину; С.-П.: Тип. Балашова, -С. 214
- ↑ Drohojów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 734. (пол.)
- ↑ Drohojów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 158. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 55.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття з географії Перемишльського повіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |