Доротея Сусанна Пфальцька

герцогиня-консорт Саксен-Веймару

Доротея Сусанна Пфальцька (нім. Dorothea Susanne von der Pfalz), (нар. 15 листопада 1544 — пом. 8 квітня 1592) — пфальцька принцеса з династії Віттельсбахів, донька курфюрста Пфальцу Фрідріха III та принцеси Марії Бранденбург-Кульмбахської, дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна Вільгельма.

Доротея Сусанна Пфальцька
нім. Dorothea Susanne von der Pfalz
Доротея Сусанна Пфальцька
Портрет Доротеї Сусанни пензля Крістофа Лотлоффа, 1575, Бібліотека герцогині Анни Амалії
1-а герцогиня-консорт Саксен-Веймару
Початок правління: 1565
Кінець правління: 2 березня 1573

Попередник: не було
Наступник: Софія Вюртемберзька

Дата народження: 15 листопада 1544(1544-11-15)
Місце народження: Зіммерн, Курпфальц
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 8 квітня 1592(1592-04-08) (47 років)
Місце смерті: Веймар, Саксен-Веймар, Священна Римська імперія
Чоловік: Йоганн Вільгельм
Діти: Фрідріх Вільгельм, Йоганн, Сибілла Марія, Марія
Династія: Віттельсбахи, Ернестинська лінія Веттінів
Батько: Фрідріх III
Мати: Марія Бранденбург-Кульмбахська

БіографіяРедагувати

Народилась 15 листопада 1544 року у Зіммерні. Була шостою дитиною та третьою донькою в родині Фрідріха Пфальц-Зіммернського та його першої дружини Марії Бранденбург-Кульмбахської. Мала старших братів Людвіга, Германа Людвіга та Йоганна Казимира й сестер Альберту та Єлизавету. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми, з яких троє досягли дорослого віку. Зіммерном в той час правив їхній дід Йоганн II.

Батько отримав добру освіту, був ветераном війни з турками, однак родина перебувала у скрутних умовах й вела бідне та замкнуте життя.[1] Становище покращилося, коли у 1557 році Фрідріх успадкував Зіммернське пфальцграфство, а у 1559 — став курфюрстом Пфальцу.

 
Портрет Доротеї Сусанни із чоловіком та старшими дітьми, 1565

У віці 15 років Доротею Сусанну видали заміж за 30-річного саксонського герцога Йоганна Вільгельма. Весілля відбулося 15 червня 1560 року у Гайдельберзі. Наречений керував землями разом зі своїми братами. У 1565 році після переділу територій він отримав Саксен-Веймар.

Мешкала родина, в основному, у Веймарі. У подружжя народилося п'ятеро дітей, з яких живими були:

  • Фрідріх Вільгельм (15621602) — герцог Саксен-Веймару у 15731602 роках, був двічі одруженим, мав дванадцятеро дітей;
  • Сибілла Марія (15631569) — прожила 5 років;
  • Йоганн (15701605) — герцог Саксен-Веймару у 16021605 роках, був одруженим із Доротеєю Марією Ангальтською, мав дванадцятеро дітей;
  • Марія (15711610) — настоятелька Кведлінбурзького монастиря у 16011610 роках.

Доротея Сусанна втратила чоловіка у березні 1573 року. Після його смерті мешкала у так званому Новому Домі за межами Веймару.[2] Згодом жила у збудованому для неї вже у Веймарі Червоному Замку.[3][4]

У 1581 році клопоталася про укладення шлюбу старшого сина із вюртемберзькою принцесою.[5]

Померла 8 квітня 1592 року. Була похована у міській церкві Веймару.[6] Частково зберіглася епітафія герцогині, в якій вона називається «вірною покровителькою церкви та шкіл».[7]

ГенеалогіяРедагувати

Йоганн I
 
Йоганна Нассау-Саарбрюкенська
 
Крістоф I
 
 
Отілія фон Катценельнбоген
 
Фрідріх I
 
 
Софія Ягеллонка
 
 
Альбрехт IV
 
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн II
 
 
 
 
 
 
Беатриса Баденська
 
 
 
 
 
 
Казимир Бранденбург-Кульмбахський
 
 
 
 
 
 
Сусанна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Бранденбург-Кульмбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Доротея Сусанна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. August von Kluckhohn: Friedrich III., zubenannt der Fromme, Kurfürst von der Pfalz. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 606–612. [1] (нім.)
  2. Staatliche Museen zu Berlin: Restaurierte Kunstwerke in der Deutschen Demokratischen Republik, Verband Bildender Künstler der DDR, 1979, стор. 180.
  3. Червоний замок [2] (нім.)
  4. Герби Червоного замку [3] (нім.)
  5. Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 438.
  6. Міська церква Веймару [4] (англ.)
  7. Elisabeth Asshoff: Der Cranachaltar und die Epitaphien der Stadtkirche St. Peter und Paul zu Weimar. Wartburg Verlag, Weimar 2014, ISBN 978-3-86160-268-2, стор. 45–47.

ЛітератураРедагувати

  • Christoph Heinrich Gottlob: Saxon History, Volume 2, Weidmann, 1782, стор. 146.

ПосиланняРедагувати