«Дорога йде вдалину» — радянський фільм 1959 року режисера Анатолія Вехотка.

Дорога йде вдалину
Жанр кіноповість
Режисер Анатолій Вехотко
Сценарист Олексій Леонтьєв
Оператор Олег Куховаренко
Композитор Дмитро Толстой
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 69 хв.
Країна  СРСР
Рік 1959
IMDb ID 0422119

Сюжет ред.

Молодий лікар Олена Шатрова після закінчення інституту направлена до сільської лікарні на цілину. На першому ж чергуванні отримує виклик до хворого хлопчика та вирушає у далекий високогірний аул. Потрібно терміново їхати, а дороги розмиті дощами, і машину головний лікар заборонив брати. Олена діставатиметься хворого де пішки, де на возі, де на попутній машині. Шлях машині перегороджує річка, що розлилася. Пором через річку зірвало, а іншої переправи немає. Завдяки сміливості шофера, який на вутлому човнику насилу перепливає на інший берег і викликає на допомогу місцевих жителів, лікар вчасно добирається до хворого хлопчика.

В ролях ред.

Знімальна група ред.

Зйомки ред.

Фільм знімався натурі в Алма-Атинській області, зокрема, сцена переправи через річку знімалася на річці Ілі, при цьому актор Юрій Соловйов сам виконав цю сцену в три дублі.[1]

Примітки ред.

  1. Тихо идет семка! / А. Е. Власов. — М.: Искусство, 1960. — 184 с. — стр. 59

Література ред.

  • Бабочкіна Н. — Заземлення почуттів (Про художній фільм «Дорога йде вдалину». Режисер А. Вехотко) // Мистецтво кіно, № 9, 1960. — с. 72-74.
  • Дорога йде в далечінь // Радянські художні фільми: 1958—1963 / ВДФК, Москва. — М.: Мистецтво, 1968. — стор 140
  • Дорога йде в далечінь // Домашня синематека: вітчизняне кіно 1918—1996. — М.: Дубль-Д, 1996. — 520 с. — Стор. 131